Лимар Людмила Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лимар Людмила Дмитрівна

ЛИ́МАР Людмила Дмитрівна (06. 04. 1947, ст. Панфілово Сталінгр., нині Волгогр. обл., РФ) – актриса, режисер. Засл. арт. УРСР (1982). Закін. актор. відділ. Вол­гогр. уч-ща мист-в (1969), режисер. ф-т Ін-ту телебачення, кіно і театру Київ. міжнар. ун-ту (2012), де від 2008 викладає на каф. театр. мист-ва. Грала у Вол­гогр. (1969–72), Ростов. (РФ, 1972–75) ТЮГах; Ростов. театрі драми ім. М. Горького (1975–78). У 1978 виступила однією з ініціаторів створення Київ. театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, провід. актрисою якого працювала до 2002. Водночас 1997 заснувала влас. театр «Сріб­ний острів» (також худож. кер.), що є її твор. майстернею. Актор. манера Л. відрізняється глибоким психологізмом, емоційністю, вмінням проникати у найпотаємніші нюанси життя образу; широкою і різноманіт. твор. палітрою від трагедії до ексцентрич. комедії. Режисер. твор­чість базується на поглибл. роботі з акторами, вмінням створювати яскравий актор. ансамбль; у кожній виставі проголошується відродження дух. свободи людини на основі люд. моралі. Від 2002 колектив театру проводить благодій. проект «Срібна дорога до юних сердець», у рамках якого показує вистави для дітей на тер. України. Гастролі у Словаччині, Австрії, Італії, Великій Британії, Сербії, Йорданії, Єгипті.

Ролі: Аксинія («Тихий Дон» за М. Шо­лоховим; Держ. премія РРФСР ім. К. Ста­ніславського, 1976), Павла («Зикови» М. Горького), Комісар («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Аркадіна («Чайка» А. Чехова), Лавра («Ешелон» М. Рощина), Ганка («Мораль пані Дуль­ської» Ґ. Запольської), Аббі («Любов під в’язами» Ю. О’Ніла), Гітель («Двоє на гойдалках» В. Ґібсона), Кароліна Ешлі («Білий джаз Кароліни Ешлі» за п’єсою «Недосяжна» С. Моема); моновистави: «Відьма» за Т. Шевченком, «Одержима» Лесі Українки, «Прощальна вечеря» за романсами О. Вертинського.

Вистави: «Мені тринадцятий минало…» за повістю «В бур’янах» С. Василь­ченка, «Морфій» за М. Булгаковим (оби­дві – 2001), «Птаха Фенікс» за віршами М. Цвєтаєвої (2003), «Тисяча одна при­страсть» за оповіданнями А. Чехова (2011), «Наталчина мрія» Я. Пулино­вич, «Червоні вітрила» за О. Ґріном (обидві – 2012), «Курка» М. Коляди (2013), «Дамський кравець» Ж. Фейдо (2014).

Літ.: Людмила Лимар: «Срібний острів» – це моя творча лабораторія і тери­торія моєї душі…» / інтерв’ю взяла Л. Самійленко // Молодь України. 2011, 21 жовт.; Самійленко Л. Стережися Наталчиної мрії… // Там само. 20 листоп.; Овчаренко Е. Втрачені ілюзії // Народна. 2012, 18 лют.

О. А. Богомазова

Стаття оновлена: 2016