Линник Володимир Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Линник Володимир Павлович

ЛИ́ННИК Володимир Павлович (24. 06(06. 07). 1889, Харків – 09. 07. 1984, с-ще Комарово Ленінгр. обл.) – оптик. Батько Ю. Лин­ника. Д-р фіз.-мат. н. (1935, без захисту дис.), проф. (1934), акад. АН СРСР (1939). Сталін. премія (1946, 1950). Зо­лота медаль ім. С. Вавилова АН СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1969). Держ. нагороди СРСР. Закін. Ун-т св. Володимира в Києві (1914), де від 1915 й працював. Водночас 1914–18 – викл. фізики Ольгин. жін. г-зії; 1918–23 – викл. фізики с.-г. технікуму (м. Біла Церква, нині Київ. обл.); 1923–26 – викл. Київ. політех. ін-ту; від 1926 – у Держ. оптич. ін-ті (Ленінград, нині С.-Пе­тер­бург); водночас 1933–41 – проф. Ленінгр. ун-ту, 1939–41 – зав. каф. лаборатор. оптич. приладів Ленінгр. ін-ту точної механіки й оп­­тики; 1946–68 – у Пулков. обсер­ваторії (Ленінград). Запропонував метод дослідж. кристалів за допомогою рентґенів. променів (метод Л.). Розробив методи до­слідж. якості зображень в оптич. системах. У 1930-х рр. створив прилади для контролю чистоти поверхні різного класу (мікроінтерферометр Л. і подвій. мікроскоп Л.), що принесли йому світ. визнання. 1946 створив уні­кал. інтерференцій. пасаж. інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр із базою 6 м для виміру кутових відстаней між подвій. зірками – перший великий астрон. прилад з азимутал. монтуванням, обладнаний системою фотоелектр. гідування по зірках, що дозволяв вимірювати з точністю до 0,002 кутові відстані між подвій. зірками до 15˝. Був головою ради з буд-ва 6-метр. телескопа БТА, запропонував використовувати в ньому азимутал. монтування. Ініціатор розвитку сучас. адаптив. оптики. 1957 запропонував конструкцію телескопа, в якому для компенсації атмосфер. спо­творень використовують складене дзеркало з переміщуваними елементами. Керував роз­робленням полегшених і складових дзеркал для відправлення в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, розробив у ній низку нових методів дослідж. спектрограм. Запропонував оригінал. технологію зби­рання та юстирування склад. об’єктивів мікроскопів.

Пр.: Гармонійний аналізатор // Наук. зап. 1924. Т. 2; Методи фокусування рентгенівських променів // Укр. фіз. зап. 1926. Т. 1; Die Bestimmung des Bre­chungsindex der Rontgenstrahlen aus der Erscheinung der Totalreflexion // Zeit­schr. für Phusik. 1926. Bd. 38; Знахо­джен­ня показника заломлення рентгенівських променів з явища цілковитого середовища відбиття // Укр. фіз. зап. 1927. Т. 1 (останні три – у спів­авт. з В. Ла­­шкарьовим); Прибор для интерферен­ционного исследования отражающих объектов под микроскопом («микроинтерферометр») // Докл. АН СССР. 1933. № 1; Современный микроскоп и некоторые новые возможности его применения // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1937. № 4–5; Пути развития микро­скопии // Вопр. микроскопии: Сб. ст. Мос­ква; Ленинград, 1956; О принципиальной возможности уменьшения вли­яния атмосферы на изображение зве­зды // Оптика и спектроскопия. 1957. Т. 3, вып. 4; Оптотехника в ближайшем будущем // ОМП. 1968. № 12; Синфазирование излучения многоканальной лазерной системы на твердотельных ОКГ // КЭ. 1973. № 3 (спів­авт.).

Літ.: Владимир Павлович Линник. Москва, 1963; Мельников О. А. Влади­мир Павлович Линник (К 75-летию со дня рожд. и 50-летию науч. деятельности) // УФН. 1964. Т. 84, № 9; Коло­мийцов Ю. В. Владимир Павлович Лин­ник (К 80-летию со дня рожд.) // Там само. 1969. Т. 98, № 7; Мирош­ников М. М. Академик Владимир Павлович Линник – основоположник современной оптотехники (к 120-летию со дня рожд.) // Оптичес. журн. 2010. Т. 77, № 6.

А. М. Негрійко

Стаття оновлена: 2016