Линник Юрій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Линник Юрій Володимирович

ЛИ́ННИК Юрій Володимирович (08(21). 01. 1915, м. Біла Церква Васильків. пов. Київ. губ., нині Київ. обл. – 30. 06. 1972, Ленінград, нині С.-Пе­тербург, похов. у с-щі Комарово Ленінгр. обл.) – математик. Син В. Линника. Д-р фіз.-мат. н. (1940), проф. (1944), акад. АН СРСР (1964), президент Ленінгр. матем. т-ва (1959–65). Сталін. (1947) і Ленін. (1970) пре­мії. Герой Соц. Праці (1969). Держ. нагороди СРСР. Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Ленінгр. ун-т (1938). Працював у ньому (1944–72; проф.) та Ленінгр. відділ. Матем. ін-ту АН СРСР (1940–72). Осн. дослідж. присвячені теорії чисел, теорії ймовірностей і матем. статистиці. Зна­йшов елементарне вирішення проблеми Варінґа, довів, що кожне велике натурал. число є сумою семи кубів натурал. чисел, встановив, що майже для всіх модулів вірна гіпотеза Виноградова про найменший квадратич. нелишок; створив метод великого решета, який застосовують в адитив. теорії чисел. Розв’язав проблему Гольдбаха для непар. чисел. У теорії ймовірностей і матем. статистиці Л. належать граничні теореми для незалеж. випадк. величин і неоднорід. ланцюгів Маркова, теорія перевірки склад. гіпотез і теорії оцінювання, праці з теорії методу найменших квадратів.

Пр.: Разложение вероятностных за­конов. Ленинград, 1960; Дисперсион­ный метод в бинарных аддитивных за­дачах. Ленинград, 1961; Метод наименьших квадратов и основы математико-статистической теории обработки наблюдений. 2-е изд. Москва, 1962; Элементарные методы в аналитической теории чисел. Ленинград, 1962 (спів­авт.); Независимые и стационарно свя­занные величины. Москва, 1965 (спів­авт.); Статистические задачи с мешающими параметрами. Москва, 1966; Разложение случайных величин и век­торов. Москва, 1972 (спів­авт.); Харак­теризационные задачи математической статистики. Москва, 1972 (спів­авт.).

Літ.: Прохоров Ю. В. О работах академика Ю. В. Линника по теории веро­ятностей и математической статистике // Теория вероятностей и ее применение. 1965. Т. 10, № 1.

В. І. Горбачук

Стаття оновлена: 2016