Линниченко Платон Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Линниченко Платон Костянтинович

ЛИННИЧЕ́НКО Платон Костянтинович (06. 08. 1884, с. Гармацьке Балт. пов. Поділ. губ., нині Молдова – 27. 11. 1937) – правознавець, земський і громадський діяч. Походив із відомого дворян. роду. Бл. 1905 закін. г-зію, бл. 1910 – Ун-т св. Володимира у Києві. Служив у Катеринослав. повіт. суді (нині Дніпропетровськ); 1911 обраний до Балт. повіт. земської управи; згодом – заст. голови управи і чл. правління Київ. т-ва зх. земств із продажу с.-г. машин. З поч. 1-ї світ. війни – уповноважений Київ. губерн. ком-ту Всерос. земського союзу допомоги хворим і пораненим воякам (ВЗС); від 1915 – на керів. посадах у Гол. ком-ті ВЗС та у ком-ті Пд.-Зх. фронту (відігравав значну роль в облаштуванні життя насел. на підконтрол. рос. військ. адміністрації тер. Галицького генерал-губернаторства). У березні 1917 земський з’їзд обрав його чл. Київ. губерн. виконкому. Тоді ж ініціював створення при Гол. ком-ті ВЗС Пд.-Зх. фронту Галицько-Буковин. комісії за участі представників ВЗС, Всерос. союзу міст, укр. громадськості (М. Грушевський, Т. Окуневський) і Євр. ком-ту Т-ва допомоги постраждалим від війни. Особисто підготував план орг-ції цивіл. упр. Галичиною та Буковиною, однак очолити адміністрацію Галичини в Тернополі відмовився. Від червня 1917 – пом. крайового комісара Галичини й Буковини, голова Галицько-Буковин. продовол. ком-ту. Навесні 1918 став чл. Держ. комісії по товарообміну при Раді нар. міністрів УНР, за гетьманства П. Скоропадського працював у Мін-ві продовол. справ. Завдяки клопотанням С. Шелухіна включений до складу укр. делегації на мирних переговорах між Українсь­кою Державою та РСФРР. Від грудня 1918 – співроб. Укр. ком-ту Червоного хреста; за рад. часів – один з організаторів, 1921–28 – заст. голови президії Червоного хреста УСРР; водночас 1922 – представник Місії Ф. Нансена у Києві. Активно сприяв наданню допомоги постраждалим від голоду 1921–23, був чл. редкологегії ж. «Вестник Красного Креста УССР», опублікував кілька популяр. книжок. Відомостей про життя та діяльність Л. 1929–37 не виявлено. 31 жовтня 1937 заарешт. у Казахстані (де, ймовірно, мешкав на засланні й на той час працював старшим економістом Казахпромради), 25 листопада того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989.

Пр.: Первый год деятельности Юридического подотдела Отдела помощи населению, пострадавшему от войны, Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского Союза (20 октября 1915 – 20 октября 1916). К., 1917; Регалии Красного Креста: Справоч. Х., 1928; Записка Галицко-Буковинской комиссии при комитетах Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза и Всероссийского союза городов по вопросу об установлении общих начал управления в занятых по праву войны областях Галиции и Буковины // Журн. заседаний Времен. правительства: март–октябрь 1917 года. Т. 1. Москва, 2001.

Літ.: Дорошенко Д. І. Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1920). Л., 1923–24; Мюнхен, 1969; К., 2007; Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р.: Протоколи і стенограми пленар. засідань. К.; Нью-Йорк; Філадельфія, 1999; Любченко В. Б. Об­­ласний комісаріат Галичини і Буковини // Пробл. історії України 19 – поч. 20 ст. К., 2004. № 8.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2016