Липицька культура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липицька культура

ЛИ́ПИЦЬКА КУЛЬТУ́РА – археологічна культура. Датована 1–2 ст. н. е. Знаходиться на тер. Верх. Подністров’я та Попруття. Назва походить від дослідж. 1889–90 І. Коперницьким могильника побл. с. Верхня Липиця (нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.), в окрему культуру виокремив 1932 М. Смішко. Липиц. пам’ятки також вивчали І. Свєшников, В. Цигилик, Л. Кру­шельницька, В. Баран, Л. Вакуленко. Поселення Л. к. розташовувалися на берегах невеликих річок і струмків. Житла пе­реважно заглиблені, овал. або чотирикут. форм. Наземні будівлі мали каркасно-глинобитну конструкцію. На поселеннях виявлено значну кількість ям госп. призначення, відкрито за­лізоплавил. горни. Осн. поховал. обряд – тілоспалення. Чисто перебрані спалені людські кістки з елементами одягу покійного (пряжки, фібули) й особистими речами (ножі, шила, прясла, ключі, дзеркальця, кре­сала та ін.) вміщували в урни або, значно рідше, – у ями. Ур­нами слугували здебільшого гон­чарні або ліпні посудини різної форми, більшість мали покришки. Частина поховань – тілопокладення, зорієнтовані на Пн. (у Верхній Липиці становлять 11 % від заг. кількості). Тілопокладеннями були і багаті поховання, що містили імпорт. рим. бронз. посуд. Керам. комплекс Л. к. складається з гончар. (біконічні горщики на кільц. піддоні, двовухі посудинки, глечики, чаші на високій ніжці) та ліпної (горщики, миски та лійчасті кух­лі з масив. ручкою) кераміки. Походження носіїв Л. к. пов’я­зане з просуванням у перших десятиріччях 1 ст. н. е. на тер. Верх. Подніпров’я дакій. людності, яка, інтегрувавши прибуле сюди раніше пшевор. насел., утворила нову культуру.

Літ.: M. Smiszko. Kultury wczesnego okresu epoki cezarstwa rzymskiego w Malopolsce Wschodniej. Lwów, 1932; Ци­­гилик В. М. Населення Верхнього По­­дністров’я перших століть нашої ери. К., 1975; Вакуленко Л. В. Этнокультур­ная ситуация в Верхнем Поднестровье в І–ІІ вв. н. э. // Древ. славяне и Киев. Русь. К., 1989.

Л. В. Вакуленко

Стаття оновлена: 2016