Кос - Анатольський Анатолій Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кос - Анатольський Анатолій Йосипович

КОС-АНАТО́ЛЬСЬКИЙ Анатолій Йосипович (справж. – Кос; 01. 12. 1909, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. – 30. 11. 1983, Львів) – ком­позитор, педагог, піаніст, музикознавець, музично-громадський діяч. Проф. (1973). Нар. арт. УРСР (1969). Сталін. премія (1951). Держ. премія Укра­­їни ім. Т. Шевчен­ка (1980). Депутат ВР СРСР (1970, 1978). Закін. юрид. ф-т Львів. ун-ту (1931), філію Вищого муз. ін-ту у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1927), Вищий муз. ін-т (1929), Консерваторію (1934, кл. фортепіано Т. Шухевича, теорії музики – С. Лобачевської; обидва – Львів). 1934–37 вивчав композицію в С. Барбаґа. 1935–37 – викл. Стрий. філії Львів. консерваторії, 1940–44 – Львів. муз. уч-ща, 1944–52 – Львів. спец. муз. школи. Від 1952 – у Львів. консерваторії: від 1954 – доц. каф. теорії і композиції, від 1973 – проф. каф. композиції. Був головою правління Львів. орг-ції СКУ (1952–83). У 1950–70-х рр. очолював культ.-мист. процес у Зх. Україні. Поряд із пед. діяльністю прова­див активну культ.-осв. роботу, організовував автор. концерти компози­­торів, гастрол. турне провід. ко­­лективів і солістів, сприяв ство­­рен­ню нових колективів, поповнював репертуар концертуючих музикантів власними, спеціаль­­но написаними для них творами, читав лекції, дру­кував наук. розвідки й статті в періодиці, опіку­вався пам’ятками культури. У співпраці з капе­лою «Трембіта», тріо сестер Байко, піаніста­­ми О. Криштальським, М. Крушель­­ницькою, скрипалькою О. Дер­­кач, арфістками К. Ерделі, В. Пол­­таревою, диригентами Я. Воща­­ком, І. Лацаничем, П. Муравсь­­ким, балетмейстером М. Трегубо­­вим, співаками П. Кармалюком, В. Кобржицьким, Н. Шевченко та ін. митцями Львівщини К.-А. написав найкращі вокал., хор., інструм. та сценічні твори. К.-А. не лише володів вродженим відчуттям поет. слова, а й сам був поетом. Поряд із тво­­ра­ми на сл. Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Україн­ки, сучас. поетів – Р. Братуня, Д. Павличка, І. Кутеня, П. Воронька та ін. значне місце у його твор. спадщині посіли пісні, романси, хори на власні тексти. Стильова прикметність творчості композитора закорінена в нац. джерелах: нар. пісні, твори галиц. композиторів (І. Воробкевич, М. Вербицький, В. Матюк, О. Нижанківський, Д. Січинський та ін.). Водночас у ній наявні ознаки поши­реної на польс. і австр. теренах са­­лон­­но-розва­жал. музики, а також естетики естрад. жанру, джазу, франц. шансону, популяр. кіномузики (М. Леґран, І. Дунаєвсь­кий, М. Таривердієв, А. Пет­ров та ін.). В умовах властивого для того часу академ. мовно-стильового канону творчість К.-А., зокрема вокал. та інструм., виріз­­няють проникли­вий ліризм, зво­­рушлива, майже інтимна інтонація, чудовий мелодизм, романт. забарвлення. В його оригін. хор. творах, зокрема оброб­­ках нар. пісень, автор. інтонація органічно поєднана із стилістикою першоджерела. Твори К.-А. записано на грамплатівки. Серед учнів – Б. Шиптур, В. Стегай­­лов. Творчості й пам’яті компози­­тора присвяч. організов. О. Ко­­заренком щоріч. Міжнар. муз. фестиваль класич. музики ім. К.-А. (Коломия, від 1987). Автор кн. «С. Людкевич. Життя і творчість» (К., 1951), ст. «Спогади про С. Крушельницьку» // «Славетна співачка: Спогади і статті», Л., 1956.

Тв.: опера «Назустріч сонцю» (ліб­­ре­­то Р. Братуня, 1957; 2-а ред. – «За­­гра­­ва», 1959); балети – «Хустка Довбуша» (лібрето П. Ковинєва, 1950), «Сойчине крило» (за І. Франком, 1956), «Орися» (1964; 2-а ред. – 1967; обидва – лібрето О. Ґериновича); оперета «Весняні гро­­зи» (лібрето Є. Кравченка, 1960); во­­кал.-симф. – кантати «Давно те минуло» (сл. Т. Шевченка, 1961), «Без­­смер­­тний заповіт» (сл. власні, 1963), ора­­то­рія «Від Ніаґари до Дніпра» (1969), поема «Львівська легенда» (1970; оби­­дві – сл. Р. Братуня); для симф. оркестру – сюїти з власних балетів (1950–64), концертна увертюра «Гаудеамус» (1961), Поема (1966); для фортепіано з оркестром – 2 концерти (1955, 1962); для арфи з оркестром – Концерт (1954); для скрипки з оркестром – рапсодія «На верховині» (1982); для скрипки – «Закарпатська рапсодія» (1952), Пое­­ма (1962); для фортепіано – «Гомін Вер­­ховини» (1954), 12 прелюдій (1955), «Гу­­цульська токата» (1958), Скерцо (1959), «Буковинська сюїта» (1982); хори; ро­­манси – «Солов’їний романс» (сл. влас­­ні, 1954), «Ой ти, дівчино, з горіха зер­­ня» (сл. І. Франка, 1956), «Ой піду я ме­­жи гори» (сл. власні, 1958); пісні – «На горах Карпатах», «Зустріч на стерні» (обидві – сл. П. Воронька, 1949), «Коломия-місто» (1954), «Ой коли б я сокіл» (обидві – сл. власні, 1957), «Гей, браття опришки» (сл. М. Устияновича, 1965); естрадні пісні – «Білі троянди» (сл. Р. Братуня), «Зоряна ніч» (1965); обробки нар. пісень; музика до театр. вистав («На сьомому небі» М. За­­руд­­ного; «Ніч на полонині» Олександра Оле­­ся, 1969; «Дами і гусари» А. Фредро, 1976).

Літ.: Сусловський О. Митці Львова. Л., 1959; Павлишин С. Співець онов­­лено­го краю // РК. 1959, 29 листоп.; Во­линський Й. Анатолій Йосипович Кос-Анатольсь­кий. К., 1965; Загайке­­вич М. Співець Прикар­паття // Музика. 1971. № 2; Колодій Я., Полек В. Ком­­позитор Кос-Анатольський. К., 1974; Гоян Я. Славичі. К., 1979; Козлов В. Вша­­нування А. Кос-Анатольського // Му­­зи­­ка. 1980. № 1; Терещенко А. А. Кос-Ана­­тольсь­кий. К., 1986; Архівна спадщина композитора Анатолія Кос-Анатоль­­сь­­кого: Каталог рукописів. Л., 1998; Мель­­ник-Гнатишин О. Обробки народних пі­­сень А. Кос-Анатольського // НТЕ. 1999. № 5–6; Козаренко О. Творчість А. Кос-Анатольського в контексті становлен­ня національного музичного стилю // Пит. стилю і форми в музиці. Л., 2001; Конончук В. Танцювальні жанри в твор­­чості А. Кос-Ана­тольського (фокстрот, румба, твіст, чарльс­тон) // Молоде музи­­кознавство. Л., 2002. Вип. 7; Ермінь Й. Невідомий А. Кос-Анатольський у вико­нанні Марії Крушельницької та Бог­­дана Коза­ка // Musika humana. 2003. Число 1; Дубровний Т. Фортепіанна творчість А. Кос-Анатольського в проекції стилю доби. Л., 2007.

А. К. Терещенко

Статтю оновлено: 2014