Липковська Лідія Яківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липковська Лідія Яківна

ЛИПКО́ВСЬКА Лідія Яківна (28. 04(10. 05). 1884, за ін. даними – 25. 05(06. 06). 1882, с. Бабин, нині Кельменец. р-ну Чернів. обл. – 22. 03. 1958, Бейрут) – співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Племінниця М. Заньковецької. Навч. у Кам’янець-Поділ. г-зії (нині Хмельн. обл.), де співала у церк. хорі і брала участь у концертах. Від 1903 навч. у С.-Пе­тербур. консерваторії (викл. Н. Ірецька). Удосконалювала вокал. майстерність в Мілані у В. Ванцо (театр «Ла Скала», 1907–09). Дебютувала 1904 у С.-Пе­тербурзі партією Джільди («Ріґолетто» Дж. Верді, рос.-італ. приватна опера). 1906–09, 1911–13, грудень 1916 – січень 1917 – солістка Маріїн. театру, 1914–15 – Театру муз. драми у Петрограді (нині С.-Пе­тербург). 1909–11, 1913 з великим успіхом виступала у театрі «Ла Скала» (Мілан), де спеціально для неї поставлено оперу «Сомнамбула» В. Белліні. Гастролювала у Нью-Йорку («Метрополітен-опера», серед сцен. партнерів – Е. Карузо), Канаді, Бостоні, Чикаґо (обидва – США). Здійснила концертні подорожі Лондоном («Ковент-Ґарден», 1909, 1911), Парижем (1909, 1910, травень 1911, 1913–14, «Російські сезони», театри – «Шатле», «Ґранд-Опера», «Опера-Комік», серед партнерів по опер. сцені – Ф. Шаляпін, поміж слухачів – Ж. Массне, познайомилася із Дж. Пуччіні), Римом (1910), Віднем (жовтень 1911, Віден. придворна опера; 1913), Будапеш­том (квітень 1912), Гамбурґом (Німеччина, грудень 1913). Запрошена до театру «Ла Скала» на 9 вистав «Ріґолетто» під кер-вом А. Тосканіні (1914). В 1915 – у Нар. домі (Петроград). 1916 і 1917 гастролювала у Києві. Від 1919 – за кордоном. Здійснила гастрольне турне: Японія, Китай, Індія, Філіппіни, Австралія, Нова Зеландія, міста європ. країн, зокрема Берлін, Відень, Лондон, Париж, Рим, Прага, Варшава. 1924–27 – солістка Бухарест. опери. 1927–29 виступала у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Севастополі та ін. 1928 брала участь у виставах студії К. Станіславського, що тоді гастролювала в Ленінграді (нині С.-Пе­тер­бург). У концертах Л. брав участь Д. Шостакович. У 1930-х рр. – у Парижі, Берліні, Бухаресті. Під час 2-ї світ. вій­ни виступала в окупов. Одесі (1941), Бухаресті (1943). Остан. виступ – 1951 в Па­рижі. 1937–41 – кер. каф. сольного співу Кишинів. консерваторії; від 1952 викладала у Рос. консерваторії в Парижі; у 1950-х рр. – у Бейруті. Серед учнів – М. Дідученко, Л. Бабич, Т. Чебан. Л. – одна з найвидатніших камер. співачок 20 ст. Володіла легким голосом широкого діапазону, феноменал. вокал. технікою, досконало виконувала найскладніші колоратурні партії. У репертуарі – твори В. Заремби, О. Даргомижського, М. Мусоргського, П. Чайковського та зарубіж. композиторів, а також рос., укр., іспан., франц. нар. пісні (виконувала здебільшого мовами оригіналу). Її талант високо цінували М. Римський-Корсаков, О. Глазунов, Е. Направник, Ж. Массне, К. Станіславський, В. Мей­єрхольд, Дж. Пуччіні. Здійснила низку записів на грамплатівки у С.-Пе­тербурзі, Нью-Йорку, Відні.

Партії: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського – М. Лисенка), Марфа, Снігуронька, Ольга, Волхова, Царівна Лебідь («Царева наречена», «Снігуронька», «Псковитянка», «Садко», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Церліна, Цариця ночі («Дон Жуан», «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта), Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Марґарита Валуа («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Віолетта («Травіата», Дж. Верді), Марґарита, Джульєтта («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Лакме (однойм. опера К. Деліба), Лейла («Шукачі перлів» Ж. Бізе; 1-е виконання у Маріїн. опері), Манон Леско («Манон» Ж. Массне), Лючія («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), Недда («Паяци» Р. Леонкавалло), Баттерфляй, Мімі («Мадам Баттерфляй», «Богема» Дж. Пуччіні), Офелія («Гамлет» А. Тома).

Літ.: Станиславский К. С. Материалы, письма, исследования. Москва, 1955; Демочко К. Її сцена – світ // Вітчизна. 1973. № 4; Арабаджиу Р. Очарованная песней. Кишинев, 1977; Гетьман В. Зірка оперної сцени // Рад. Буковина. 1982, 8 черв.; Добрянський А. Лідія Липковсь­ка. Чц., 2000; Шахрай В. Лідія Лип­ковська в Одесі // Укр. співаки у спогадах сучасників. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003; Кривий В. Під благовісний дзвін // Буковин. вісн. 2004, 4 черв.; Горба­тюк В. На крилах світової слави // Поділ. вісті. 2004, 24 серп.; Север­нюк Т. Прийшла й постала з небуття... // Музика. 2014. № 6.

Т. А. Севернюк

Стаття оновлена: 2016