Липове - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липове

ЛИ́ПОВЕ – село Талалаївського району Чернігівської області. Липів. сільс. раді підпорядк. села Березовиця, Жолобок і Скороходове. Знаходиться на правому березі р. Ромен (притока Сули, бас. Дніпра), за 212 км від обл. центру, за 5 км від райцентру та залізнич. ст. Та­лалаївка. Пл. 3,9 км2. За переписом насел. 2001, у Л. проживали 968, у Березовиці – 5, у Жолобку – 34, у Скороходовому – 774 особи; станом на 2015 – відповідно 845, 2, 24 і 635 осіб; переважно українці. Побл. Л. – кургани 2–1 тис. до н. е., поселення, городище й один із найбільших в Україні курган. могиль­ників періоду Київ. Русі в урочищі Вигін (від 2009 – пам’ятка археології нац. значення; див. Липове). Село вперше згадується у писем. джерелах 1643, тоді воно значилося слобідкою. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1649–51 – сотенне м-ко Прилуц. полку. Липів. сотня складалася з 60 козаків. 1651 її приєднали до Краснян. (пізніше – Красноколядин.) сотні Прилуц. полку, в її складі Л. перебувало до 1782. У 1666 зведено першу церкву. Гетьман І. Скоропадський віддав Л. на ранг ген. судді І. Носу, після смерті якого 1715 село відійшло ген. бунчужному Якову Лизогубу. 1737 налічувалося 45 селян, 1 госп. підсусідок, 64 козаки (30 – виборних, 34 – підпомічники), 4 козачих підсусідки. У 2-й пол. 18 ст. селом почергово володіли син (Ілля) і невістка (Катерина) Якова Лизогуба. У 19 – на поч. 20 ст. – село Талалаїв. волості. Наприкінці 19 ст. мешкали бл. 2,1 тис. осіб, функ­ціонували школа, церква, діяли 5 кузень, 6 маслобоєнь, 40 вітр. млинів, 3 постоялих двори, збиралося 2 ярмарки на рік. 1802–1925 – у складі Полтав. губ.; 1802–23 – Ромен. пов., 1923–30 – Ромен. округи; 1932 – Харків., 1939–65 – Сум., 1933–39 та від 1965 – Черніг. обл.; 1923–32 – Великобубнів., 1962–65 – Ромен., 1933–62 та від 1965 – Талалаїв. р-нів. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. На поч. 1920-х рр. в околицях діяли загони Н. Махна. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – бл. 20 осіб), зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювали 498 жит. Л., з них 277 загинули. 1988 у Л. проживали 1113, 1996 – 1111 осіб. Від 1974 тут експлуатують Скороходівське нафтогазоконденсатне родовище. Нині у Л. – заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Діє Спасо-Преображен. церква УПЦ МП. Встанов­лено обеліск рад. воїнам-визво­лителям і воїнам-односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світ. війни. У Л. народилися декабрист О. Якубович (у центрі села – бронз. погруддя) і живописець В. Головко; у Скороходовому – фахівець у галузі машинобудування В. Карпусь.

Літ.: Ротач П. Талалаївщина. Короткий історико-краєзнавчий довідник // Трибуна хлібороба. 1991, 28 верес.

О. М. Барановська

Стаття оновлена: 2016