Липовецький район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липовецький район

ЛИПОВЕ́ЦЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у північно-східній частині Вінницької області. Межує з Калинів., Погребищен., Оратів., Іллінец., Немирів. і Вінн. р-нами Вінн. обл. Утвор. 1923. Кілька разів змінював межі (1929, 1931, 1935, 1956, 1959, 1963–65, 1979), зокрема до нього приєднували Тур­бів., Прилуц., Вахнів., частково Плисків., Іллінец. і Оратів. р-ни. 1923–25 – у складі Бердичів. окру­ги Київ. губ., 1925–30 – Вінн. округи, від 1932 – Вінн. обл. Жит. чинили опір насильниц. колективізації. Вони потерпали від голодомору 1932–33 (кількість мешканців зі 105 304 осіб у 1932 зменшилася до 74 965 осіб у 1934), зазнали ста­лін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фа­шист. окупацією. Діяли комуніст. і націоналіст. підпіл. групи під кер-вом О. Кукурузи, С. Гри­щука, Н. Музикант, В. Мессароша та ін. У січні 1944 побл. с. Зо­зів відбулася велика танк. битва. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинуло бл. 5 тис., нацисти вби­ли 6949 жит. р-ну. За успіхи у Всесоюз. змаганні з вирощування с.-г. продукції Л. р. 1978 був нагороджений перехідним Червоним Прапором. Пл. 969 км2. За переписом 2001, насел. ста­новило 44 273 особи (складає 91,4 % до 1989), станом на 1 січ­ня 2015 – 38 451 особа (переважно українці). У складі Л. р. – м. Липовець, смт Турбів і 57 сільс. насел. пунктів. Лежить при переході від Подільського плато до Придніпровської височини. Поверхня – підвищена полого­хвиляста лесова рівнина, розчленована балками. Найвища точка – побл. с. Богданівка (322 м над р. м.). Корисні копалини: граніт, каолін (побл. Турбова – одні з найбільших покладів у Європі), піски, глина, торф. Про­тікають 15 річок, найбільші з них – Десна та Соб (ліві притоки Південного Бугу), у які впада­ють відповідно Ольшанка (Віль­шанка) та Собок. Вони зарегульовані 149-ма ставками заг. пл. вод. дзеркала 980,6 га. Ґрунти переважно чорноземні (бл. 90 %), є також лучні, сірі та ясно-сірі лісові. Зростає 5187 га лісів (най­більші масиви побл. Турбова, сіл Вахнівка, Козинці, Приборівка, Щаслива) і лісосмуг. Осн. деревоутворюв. породи: граб, береза, дуб, ясен, липа, сосна. Побл. с. Вахнівка – евтрофне болото Вахнівське, побл. с. Іваньки – гігант. астроблема на місці падіння метеорита, побл. с. Козинці у заплаві р. Мул – рідкіс. комплекс водно-болот. рослин­ності, побл. с-ща Ксаверівка – витоки Соба, побл. с. Лозувата – унікал. осоково-гіпнові угруповання, у селах Нападівка та Стара Прилука – парки з рідкіс. насадженнями 18 і 19 ст. Є 4 джерела – гідрол. пам’ятки при­роди. Гол. пром. підпр-ва розташ. у райцентрі та Турбові. Заг. пл. с.-г. угідь 84 352 га, з них орних земель – 73 737 га. С. госп-во спеціалізується на рослинництві зерново-буряківничого та тваринництві м’ясо-молоч. напрямів. Провідні с.-г. підпр-ва (переважно займаються рослинництвом): «Берестівське» у с. Берестівка, «Ранок» у с. Біла, «Фортуна» у с. Брицьке, «Світоч» у с. Вербівка, «Зернопродукт КХП» у с. Війтівці, «Сімекс-Агро» у с. Зо­зів, «ЕЛ-ТУР» у с. Костянтинівка, «Нападівська» у с. На­­падівка, «По­ділля» у с. Попівка, «Соняшниковий двір» у с. Сиваківці, «Укра­їна» у с. Стара Прилука, «Рапсодія» у с. Струтинка, «Турбівське» у Турбові, «Щасливе» у с. Щаслива. У Л. р. – Зозів. про­фес. аграр. ліцей, 29 заг.-осв. шкіл, 18 дошкіл. закладів, ДЮСШ у Липовці та Турбові, Староприлуц. школа-інтернат; 39 клуб. і 40 бібліотеч. закладів, Липовец. муз. школа з 2-ма філіями; центр. рай. лікарня, 8 амбулаторій, 15 фельдшер.-акушер. і 17 фельдшер. пунктів. Виходить г. «Липовецькі вісті». Звання «народний» присвоєно фольк­лор. колективу «Війтівчанка», жін. вокал. тріо «Елегія» та квар­тету «Лебедонька», чол. вокал. гурту «Веселий день», драм. ко­лективу «Поет. театр», ансамблю нар. музики; «зразковий» – танц. колективу «Зернятко». Па­м’ятки арх-ри: палац Раковських (19 ст.), Хрестовоздвижен. церк­ва (1877) у с. Козинці, церква Іоанна Богослова у с. Косаківка (1902–15), Свято-Успен. церква у с. Коханівка (1868), палац Т. Ланге у с. Нападівка (заклав В. Прилуцький, 18 ст., нац. значення), церква Параскеви (поч. 19 ст., нац. значення) та комплекс земської лікарні (поч. 20 ст.) у с. Нова Прилука, Покров. церк­ва у с. Приборківка (1905), церква Різдва Богородиці у с. Сививківці (1875), залишки літопис. городища (згадується під 1146) та козац. фортеці – «Бурти», па­лац С. Мерінга (заклав О. Борець­кий, 18 ст., нац. значення) та Покров. церква (поч. 20 ст.) у с. Стара Прилука, Дмитрів. церк­ва у Турбові (2-а пол. 19 ст.). На тер. р-ну досліджено кургани різних часів (села Костянтинівка, Пісочин, Стара Прилука, Стру­тинка, Щаслива; с. Лукашівка, епохи бронзи; с. Приборівка, скіф. часу), поселення черняхів. (села Березівка, Брицьке, Богданівка, Вахнівка, Вернянка, Зозів, Івань­ки, Нападівка, Петрівка, Пісочин, Росоша, Струтинка, Троща, с-ще Пилипенкове), трипіл. (села Війтівці, Іваньки), зарубинец. (с. Зо­зів), білогрудів. (с. Нападівка) культур, епохи бронзи (села При­борівка, Троща, смт Турбів), передскіф. (села Війтівці, Коханівка, Пісочин) та слов’ян. (с. Бог­данівка, 5–6 ст.; с. Гордіївка, 6–7 ст.; с. Славна, 5–6 ст.) часу, сло­в’ян. городище (с. Війтівці). Серед видат. уродженців – мікробіолог, Нобелів. лауреат З.-А. Ваксман, фахівець у галузі металургії, чл.-кор. АН СРСР Д. Чижиков (обидва – с. Нова Прилука), агрофізик, акад. Польс. АН, іноз. чл. ВАСГНІЛ Б. Добжанський (с. Струтинка); травматолог-ор­топед А. Бродський (с. Зозів), лікар-морфолог П. Ґудзь (с. Тро­ща), фізик А. Желеховський (с. Лу­кашівка), фахівець у галузі радіоелектроніки Л. Ільницький, фахівець у галузі зварюв. ви­роб-ва Ю. Юзвенко (обидва – с. Козинці), фахівець у галузі ін­форм.-обчислюв. систем А. Са­ченко (Турбів), географ, економіст М. Пушкар (с. Щаслива); письменник, кіносценарист Ва­силь Земляк (с. Конюшівка), етнограф І. Демченко (с. Росоша), поет, перекладач Максим Вдовиченко (с. Зозівка), поетеса О. Лященко (Турбів), поет-гуморист М. Пасічник (с. Нар­цизівка), поет-пісняр М. Прощарук (с. Берестівка), письменники М. Кащук (с. Соболівка), В. Рабенчук і О. Шеренговий (обидва – с. Зозів); художник де­кор.-монум. мист-ва, нар. худож­ник України С. Джус (с. Кобильня; див. Джуси), графік, живописець, засл. художник Укра­їни О. Наза­ренко (с. Війтівці), живописець, засл. діяч мист-в Укра­їни Ф. Пан­чук (с. Пеньківка), художник те­­атру, графік І. Бурячок (с. Лозува­та), живописці, графіки І. Грищук (с. Біла), О. Довбощук (с. Бриць­ке), майстриня худож. ткацтва В. Мащенко (с. Костянтинівка); актор, режисер, засл. діяч мист-в УРСР Є. Головатюк (с. Лозувата); Герой України, Київ. міський голова О. Омельченко (с. Зозів); дипломат Л. Паламарчук (с. Тро­ща); Герої Рад. Союзу С. Васюта (с. Гордіївка), С. Клименко (с. Зозів), О. Козаченко (с. Бере­стівка), повні кавалери ордена Слави Н. Тарапата (с. Стара При­лука) та О. Янковський (с. Бриць­ке). 1782–1820 у с. Війтівці був священиком дід письменника Ф. Достоєвського – Андрій, у ньому ж народився його батько – Михайло. Старший брат діда письменника – Іоанн – служив у парафії с. Скала (нині Оратів. р-ну Вінн. обл.). 1883–1915 після одруження у с. Нападівка подовгу жив, вивчав побут, фоль­клор данський літературознавець, письменник, перекладач Т. Лан­ге. Із с. Зозів пов’язані життя та діяльність меценатки, організа­торки худож. промислу Ю. Гудим-Левкович.

Літ.: Липовецький район: Паспорт-альбом території. Липовець, 2000; Роговий О. І., Чернюк В. І., Дибський С. Н. Шлях до світла. Історія освіти та проф­спілкового руху Липовеччини. Липовець, 2002; Роговий О. І. Зозів: Енциклопедія села. Липовець, 2002; З історії села та єврейської громади Нової Прилуки // Кучер В. О., Роговий О. І. Зельман Абрахам Ваксман. В., 2003; Роговий О. І. Чорна весна 33-го // Ли­повец. вісті. 2005, 12 берез.; Його ж. Танки йшли на Схід (Про визволення Липовецького району від німецько-фа­шистських загарбників) // Там само. 2006, 9 серп.; Балдинюк В. Витоки ду­ховності й натхнення (про історичне ми­нуле та сучасність Липовецького району) // Там само. 2007, 26 трав.; Роговий О. І. Прилука – козацька столиця // Там само. 2007, 26 черв.; Його ж. Тем­на ніч над Брицьким (хлібозаготівельна кампанія 1932–1933 в Липовецькому районі) // Погляд. 2007, 29 груд.; Вой­товцы – родовое гнездо Достоевских // Богданов Н., Роговой А. Родословие Достоевских. В поисках утерянных зве­ньев. Москва, 2008; 2010; Токова Н. П. Турбів: сторінки історії. В., 2009; Роговий О. І. Не було спокою окупантам (про дії підпільників на Липовеччині в роки Великої Вітчизняної вій­ни) // Липовец. вісті. 2009, 22 верес.; Його ж. Про що шумлять верби: Історичні нариси про Корчинці-Ротмистрівку-Вер­бівку (18–21 ст.). В., 2010; Його ж. Соб: Краєзн. нариси. В., 2012; Роговий О. І., Кучер В. В., Дибський С. Н. Профспілка та освіта Липовеччини на зламі епох. Липовець; В., 2012.

О. І. Роговий

Стаття оновлена: 2016