Липовий Володимир Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липовий Володимир Петрович

ЛИ́ПОВИЙ Володимир Петрович (25. 02. 1950, Львів) – живописець. Чл. НСХУ (1995). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1972; викл. А. Бокотей, Д. Крвавич, В. Овсійчук, Л. Пушкаш). Відтоді працює у Львові: викл. рисунку і скульптури уч-ща приклад. мист-ва; від 1975 – викл. каф. рисунку і живопису архіт. ф-ту політех. ін-ту; 1989–98 – викл. каф. рисунку АМ; 1998–2010 – художник-консультант об’єдн. «Творчість». Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1970-х рр. Персон. – у Львові (1991–95, 1998, 2000–02, 2004, 2010–12), Києві (1993), Івано-Франківську, Ґданську (Польща; обидві – 1994), Тернополі, Вінниці, Черкасах, Харкові, Запоріжжі (усі – 1995), Донецьку, Лу­ганську (обидві – 1996), Дніпропетровську (1996–97), Кіровограді, Херсоні, Миколаєві, Одесі (усі – 1997), Сімферополі (1997–98), Золочеві (1998–99), Новояворівську, Яворові, Стрию, Дро­гобичі, Трускавці (усі – 1999), Самборі (1999–2000), Бориславі, Червонограді (обидві – 2000; усі – Львів. обл.). Для творчості Л. характерні філос. задумливість, епічність і романтизм у модифіков. формах, домінування онтолог. вирішення ідеї творів. Осн. тематика – історико-героїчна та релігійна (Київ. Русь, гетьман. доба, Львівщина, Карпати). Історію України Л. відтворює символіч. образами су­мар. подій. Створює ліричні пей­зажі, портрети, темат. картини, ікони у реаліст. стилі. Деякі полотна зберігаються у Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мист-в, Львів. та Дніпроп. істор. музеях, Харків. ХМ, Одес. істор.-краєзн. музеї.

Тв.: триптихи – «Козацька слава» (1980–87), «Юність Данила Галицького» (1982–92), «Православні» (1983), «Храм» (1985), «Гетьманські думи» (2007), «Славетна муза Соломія», «На хвилях часу» (обидва – 2008); «Карпатська Мадонна» (1982), «Першодрукар Іван Федоров», «О. Довбуш», «Батьки і діти», «Різдво в Карпатах» (усі – 1984), «Перед стратою (І. Сулима)» (1986), «Карпатський танок», «Чорнобильський ре­­квієм» (обидва – 1987), «Дивосвіт О. Но­ваківського» (1988), «Князь Володимир», «Княгиня Ольга», «Митрополит Петро Могила», «Митрополит Андрей Шептицький», «Дон Кіхот (У пошуках істини)» (усі – 1992), «Мойсей» (1993), «Епоха часів Данила Галицького» (1998), «П. Конашевич-Сагайдачний» (1998; 2004), диптих «Безсмертні генії» (2002), «І. Мазепа» (2004), «Пори року» (2007); серії – «Дерев’яні церкви у Карпатах» (1986–91), «Герби земель України» (1992), «Гомоніла Україна…» (1995–2010); ікони – «Богородиця з Дитям (Почаївська Богоматір)», «Ісус Христос», «Свята Трійця», «Во ім’я Отця, Сина і Святого Духа», «Собор архангела Михаїла», «Юрій Змієборець», «Св. Ми­кола Чудотворець», «Мойсей. Десять заповідей» (усі – 1995–2010).

Літ.: Дорош А. Митець із непозиченим обличчям // Молода Галичина. 1994, 29 верес.; Лісовий М. З Україною в серці // КСв. 1998, 16 січ.; Скірська Г. Кар­тини, написані серцем і душею // Укр. шлях. 2000, 30 листоп. – 6 груд.; Во­­лодимир Липовий. «Господи, просвіти мене»: Буклет. Л., 2010.

Ю. І. Суховій

Стаття оновлена: 2016