Липці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Липці

ЛИ́ПЦІ – село Харківського району Хар­ківської області. Знаходиться у місці впадіння р. Липець у Харків (вище за течією на відстані 1 км – гребля Трав’ян. водосховища; бас. Сіверського Дінця), за 18 км від Харкова та за 20 км від залізнич. ст. Слатине. Пл. 9,84 км2. За переписом насел. 2001, проживали 4182 особи; станом на 2016 – 4415 осіб; переважно українці. Засн. у 2-й пол. 1650-х рр. утікачами з Правобереж. України. 1655 сюди з до­зволу цар. влади прибули бл. 800 осіб. Від 2-ї пол. 17 ст. до 1765 – сотенне м-ко Харків. слобід. полку, 1765–80 – центр Липец. комісарства. У 18–19 ст. – казенна слобода. 1765–80 та 1796–1835 – у складі Слобід.-Укр., 1835–25 – Харків. губ.; 1780–96 – Харків. намісництва; 1780–1923 – Харків. губ. 1864 у Л. меш­кали 3962 особи, налічувалося 1272 двори, діяли 3 православні церкви, уч-ще, відбувалося 6 ярмарків на рік. 1914 вже проживали 10 211 осіб. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. вла­да неодноразово змінювалася. 1923–30 – село Харків. округи, від 1932 – Харків. обл. Від 1923 до 1960-х рр. існував Липец. р-н, у якому 1926 проживали 31 484 особи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 250 осіб), зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Дія­ло рад. підпілля. У рад. період працював радгосп «Новолипець­кий», який спеціалізувався на овочево-молоч. вироб-ві. Нині функціонують швейна ф-ка «Геліос», НВО «Нафтогаз. техніка», підпр-во «Монтажтеплосервіс». У Л. – 3 заг.-осв. школи (одній з них 1936 присвоєно ім’я П. Щеп­кіна, який від 1892 тут учителював, 1924 першим серед укр. учителів відзначений орденом Труд. Червоного Прапора, 1940 отримав звання засл. вчителя Респ.), навч.-вироб. комбінат (готує водіїв, швей, операторів пер­сонал. комп’ютера), дитсадок, ДЮСШ; Будинок культури, б-ка; Центр первин. мед. допомоги, психоневрол. інтернат, обл. туберкульозна лікарня № 2. На березі Трав’ян. водосховища – курортна зона (тривалий час існував дит. оздоров. табір «Дубрава»). Є джерела мінерал. вод. Реліг. громади: УПЦ МП (церква Різдва Христового), свідків Єгови. На зх. околиці села досліджено 4 антропоген. печери – каменоломні Л.-1, Л.-2, Л.-3–4, Л.-5 (2-а пол. 18 ст.). Встановлено погруддя П. Щепкіна; на брат. могилі 114-ти рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світ. війни, споруджено пам’ят­ник. Серед видат. уродженців – фахівець у галузі автоматизації проектування В. Границя, провізор З. Мнушко, педагог В. Омель­ченко, лікар В. Черних, засл. арт. УРСР – актриса О. Шабельник і співак І. Шведов. У Л. працював журналістом А. Хижняк. Тут похов. графік, живописець І. Криворучко.

Літ.: Чавдаров С. Х. Липецька школа ім. П. В. Щепкіна. К., 1936; Топонімічний словник Харківщини. Х., 1991; Гук Н. Курорт в Липцах // Время. 1992, 2 июня; Харківський район: Зб. архів. док. і мат. Х., 1994; Хомік Г. Подвійний ювілей: До 65-річчя заг.-осв. школи ім. П. Щепкіна // Трибуна трудящих. 2001, 6 жовт.; Ковалев А. Г. Спелеологическое районирование и перспективы изучения Харьковской области // Спелеол. ежегодник РОСИ 2000. Москва, 2001.

В. Г. Клименко

Стаття оновлена: 2016