Лип’янка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лип’янка

ЛИП’Я́НКА – село Шполянського району Черкаської області. Лип’ян. сільс. раді підпорядк. с. Межигірка. Зна­ходиться на р. Лип’янка (Гни­лий Товмач; бас. Південного Бугу), за 100 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 13 км від залізнич. ст. Новомиргород (Кіровогр. обл.). Пл. Л. 7,48 км2, Межигірки – 1,26 км2. Насел. Л., за остан. переписом, становило 1190, станом на 2014 – 928 осіб, Межигірки – відповідно 188 та 76 (переважно українці). Побл. Л. проходить ділянка автошляху Київ–Кіровоград. На тер. села досліджено 2 стоянки епо­хи пізнього палеоліту – Лип’янка-1 (Ясівка), -2 (Задорожівщина). На стоянці Ясівка також знайдено вироби серед. палеоліту. У цій же місцевості, над Ясів. ставом (Ясів. Могила), та на по­лях навколо села виявлено кургани епохи бронзи. За нар. переказами, назва села походить від липового гаю, де зведено першу оселю. Засн. у серед. 17 ст. Жит. брали участь у гайдамац. русі та Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. відійшла до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – село Чигирин. пов. Київ. губ. У різний час Л. належала польс. і рос. знаті, зокрема Любомирським, Висоцьким, Чехурським, Марковським, Суходольським. 1808 мешкало 1353, 1885 – 2162, 1897 – 3652 особи. Станом на 1885 існували церква, школа, 4 по­стоялі будинки та 2 лавки, за 3 версти розташовувалася пошт. станція. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–59 – у складі Златопіл. р-ну; від 1932 – Київ., від 1939 – Кіровогр., від 1954 – Черкас. обл. Під час голодомору 1932–33 померло бл. 200 осіб. Багато лип’янців було репресовано. Від 31 липня 1941 до 10 бе­резня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Наприкінці січня – на поч. березня 1944 побл. Л. та Межигірки точилися запеклі бої. У боях за визволення села загинуло понад 280 рад. воїнів. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювало 467 жит. Нині у Л. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікарня. Діє реліг. громада УПЦ МП. 1968 учасник дисидент. руху, громад. діяч С. Кожум’яка ініціював і брав безпосередню участь у встановленні погруддя Т. Шевченка (створив уродженець Л., скульп­тор І. Гончар), а у наступ. році започаткував традицію вшанування Кобзаря. У Л. також споруджено обеліск Слави, на 3-х брат. могилах рад. воїнів, які загинули під час визволення села, – пам’ятники. Серед ін. уродженців – вет. лікар, біохімік М. Запорожець, літературознавець О. Киченко; художник, музеєзнавець П. Гончар; Герой Рад. Союзу І. Поліщук, повний кавалер ордена Слави П. Кравець. У Л. минули дит. і юнац. роки літературознавця В. Півторадні. Село неодноразово відвідували дружина П. Гончара – співачка, Герой України, нар. арт. УРСР Н. Матвієнко, а також їхній син – живописець А. Гончар; тут бували політ. діяч Ю. Костенко, лікар-хірург В. Хар­ченко, кер. с.-г. підпр-ва, двічі Герой Соц. Праці Л. Шліфер.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о на­­селенных местностях Киевской губер­нии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Шевчук В. Історія Шполянського краю. Чк., 2003; Шполянщина 1923–2003: Люди. Події. Факти. Чк., 2004; Гончаренко В. А. Черкащина в легендах та переказах. Чк., 2006; Степанчук В. Н., Сыволап М. П., Ветров Д. А., Озеров П. И. Обследование палеолитических местонахождений в бассейне р. Большая Высь в 2004 го­ду // Археол. дослідж. в Україні 2004–05 рр. К.; З., 2006; Давиденко В. Село моє Лип’янка. Чк., 2007; Сиволап М. П., Сиволап Л. Г. Найдавніші стоянки пер­вісних людей у нашому краї (за матеріалами археологічних досліджень 2002–06 років) // Черкащина в контексті історії України: Мат. 3-ї наук.-краєзн. конф. Черкащини. Чк., 2008.

С. Ю. Іщенко

Стаття оновлена: 2016