Лис Олена Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лис Олена Володимирівна

ЛИС Олена Володимирівна (03. 06. 1978, м. Лебедин Сум. обл.) – композитор, піаністка, педагог. Дочка В. Лиса. Чл. НСКУ (2007). Міська премія ім. О. Стеблянка (м. Лебедин, 1996, за композитор. твори). Закін. Нац. муз. академію України (Київ, 2002; кл. композиції та оркестрування Л. Колодуба) та аспірантуру (2007; кер. В. Золочевський) при ній. 2000–04 – викл. композиції Київ. дит. муз. школи № 37; водночас від 2001 – концертмейстер та викл. муз.-теор. дисциплін Київ. муніципал. академії естрад. та цирк. мист-в, 2007–11 – викл. каф. композиції, інструментування та муз.-інформ. технологій Нац. муз. академії України. Композитор. доробок Л. містить оперу, симф., камерно-інструм. та вокальні, хорові твори, музику до драм. вистав та кіномузику. Серед характер. мовно-стил. оз­­нак творчості також виняткова мелодична виразність, тем­брова персоніфікація та символізація, підвищена увага до фонізму гармонії, водночас засвоєння глибин. інтонац. особливостей укр. нар. мелосу та їх синтез зі здобутками сучас. композитор. технік. У вокал. музиці віддає перевагу духов. християн. текстам і водночас віршам сучас. укр. поетів, у яких глибоко розкривається емоц.-психол. світ людини, засобами музики виявляє полісемантичність словес. тексту. Як композитор брала участь у міжнар. фестивалях: «Музичні прем’єри сезону», «Київ Музик Фест», «Міжнародний форум музики молодих» тощо. У 2001–07 була учасницею вокал. ансамблю «Музичні асамблеї», в репертуарі якого – старовинна музика. Від 2008 – солістка вокал. ансамблю старовин. музики «Алітея» (Київ), що виступає з концерт. програмами з творів світ. та духов. музики доби середньовіччя, Ренесансу, зх.-єв­роп. та укр. бароко. У складі обох колективів гастролювала містами України, брала участь у низці укр. та міжнар. фестивалів. Наук. дослідж. присвяч. питанням стиле- та жанротворення в укр. камерно-інструм. музиці 20 – поч. 21 ст.

Тв.: камерна опера «Естер» (на біблійний текст, лібрето В. Довжика, 2003); для симф. оркестру – Cимфонії № 1 (2002), № 2 (2006), «Закличні сурми» (до фестивалю «Рутенія», 2015); для камер. оркестру – Поема (2004), Партита (2005), «Перетини» (2009), «Від­ображення» (2011), «Відлік нескінченності» (2012); для струн. оркестру – «Спалах» (2010); для камер. ансамблів: для струн. – Квартет (2010); для флейти, скрипки та віолончелі – Тріо (2008); для флейти і альт. флейти «Діалог» (2012), для флейти і кларнета – «Діалог» (2007); для флейти соло – «Монолог» (2007); для фортепіано – Сонати № 1 (2003), № 2 (2006); для мішаного хору і флейти – «Santa Maria» (сл. канон., 2009); для мішаного хору – «Обіймати невідоме» (сл. В. Довжика, 2003), «Розбуди мене, Господи» (сл. митрополита Никодима, 2008), Диптих (сл. В. Довжика, 2014); для камерно-вокал. ансамблю – «Хто ни разлучит…» (сл. канон., 2015); для жін. ансамблю – «Диво золоте» (сл. митрополита Володимира, перекл. з рос. В. Дов­­жи­ка, 2011), «Аскольдів глас» (сл. В. Дов­­­жика, 2013); для голосу й фортепіано – вокал. цикл «Шукаю тиші» (сл. В. Довжика, В. Кавуненка, 2002), монолог «Пише воді по воді очерет…» (сл. В. Довжика, 2005), колискова «Засинає ліва ніжка» (сл. Г. Фальковича, 2009), «Дума про Аскольда» (сл. В. Довжика, 2011); романси; пісні; музика до х/ф «Перекотиполе» (2012, реж. І. Сергієнко); драм. вистав.

Пр.: Семантичне функціонування жанру в струнних квартетах Ю. Іщенка // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2012. Вип. 94; Інтерпретація жанру струнного квартету в сучасній українській музиці (на прикладі квартету Сергія Пі­­лютикова) // Там само. 2013. Вип. 105.

Літ.: Радчук В. Композитор Олена Лис // Життя Лебединщини. 2006, 8 бе­­рез.; Мамай П. Симфонічні нотатки вічності // Україна молода. 2011, 12 квіт.; Пальцевич Ю. Шевченківські антифони // КіЖ. 2014, 13 черв.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2016