Лиса Гора - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лиса Гора

ЛИ́СА ГОРА́ – село Первомайського району Миколаївської області. Лисогір. сільс. раді підпорядк. с. Новопавлівка. Знаходиться на р. Чорний Ташлик (притока Синюхи, бас. Південного Бугу), за 240 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 7 км від залізнич. ст. Бандурка. Пл. 4,06 км2. За переписом 2001, насел. складало 4502 особи, станом на 2015 – 3582 особи; переважно українці (70 %), проживають молдовани (20 %), росіяни (5 %), вір­мени, азербайджанці, білоруси, болгари, цигани, євреї. Через Л. Г. проходить автошлях Київ–Одеса. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця Лисогора. Існує також версія, що раніше на тер. сучас. села «де ліс і гора» чумаки переправлялися через річку. У Л. Г. виявлено стоянку епохи палеоліту та залишки поселення періоду пізньої бронзи. Вона засн. 1751 як рос. форштадт побл. рос.-польс. кордону та турец. володінь. До цього тут тривалий час розташовувався козац. зимівник. 1757 у селі оселилися розкольники. Згодом вони збудували церкву. У 1770-х рр. сюди втекло багато селян-кріпаків з Полтавщини, Чернігівщини, Курщини та Молдови. У 1780-х рр. Л. Г. стала станицею Бузького козац. війсь­ка. Під час рос.-турец. війни 1787–91 дві сотні лисогір. козаків брали участь у боях з турками. У лисогір. укріпленому команд. пункті бували О. Суворов і М. Кутузов. 1862 відкрито волосну громад., 1890 – першу, 1896 – другу церк.-парафіял. школи. У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. – м-ко, волос. центр Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. 1885 мешкали 4654, 1896 – 5844 особи. Здавна у Л. Г. проживала значна євр. громада. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, на поч. лютого 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1923–26, 1930–44 – село Благодатнен., від 1959 – Первомай. р-нів; 1923–30 – Первомай. округи; від 1932 – Одес., від 1937 – Микол. обл. 1926–30 та 1944–59 – райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33. У 1920–50-х рр. репресовано 118 лисогірців. Від 1 серпня 1941 до 20 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 13 вересня 1941 нацисти розстріляли 247 лисогір. євреїв. Діяло рад. підпілля. У бою за звільнення села загинули 13 рад. бійців. На фронтах 2-ї світ. війни воювали 1520 жит., з них 652 загинули. 1944–59 виходила рай. г. «Зоря». Корисні копалини: глина (біла, жовта, червона), пісок та граніт. У Л. Г. – заг.-осв. школа, школа-інтернат, дитсадок, станція юних техніків; клуб, б-ка, істор.-краєзн. музей; лікар. амбулаторія. Від 2011 виходить сільс. г. «Лисогірчанка». Є парк. У заповіднику місц. значення Міщанська балка ростуть релікт. рослини, зокрема скумпія. Збереглися дзвіниця Петропавлів. церкви (1848), залишки млина (19 ст.). Встановлено пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак жертвам сталін. терору. Серед видат. уродженців – фізіолог, акад. АН УРСР О. Квасницький, історики В. Позняк, М. Шитюк, економіст Ю. Саєнко, письменник, перекладач С. Цушко, Герой Рад. Союзу О. Вахненко. У Л. Г. минули дит. і юнац. роки актора, режисера, нар. арт. СРСР В. Добровольського. У Новопавлівці народився повний кавалер ордена Слави І. Чабанов.

Літ.: Шитюк М. Лиса Гора: Істор.-краєзн. нарис. М., 2006; Ковальова О. Ф. Легенди та перекази Південного Прибужжя. М., 2008; Голодомор. Спогади моїх земляків. Вознесенськ, 2008; Шитюк М., Горбуров Є., Горбуров К. Слава і гордість Миколаївщини: Навч. посіб. М., 2012; Миколаївська область: Час. Події. Особистості. М., 2012.

Н. В. Платонова

Стаття оновлена: 2016