Лисенко Андрій Віталійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Андрій Віталійович

ЛИ́СЕНКО Андрій Віталійович (01(13). 07. 1851, с. Жовнин Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині Жовнине Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 08(21). 06. 1910, Київ) – громад­ський діяч. Брат М. Лисенка і С. Старицької, батько Н. Лисенко. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1876). Як доброволець брав участь у вій­ні Сербії проти турків 1876 і рос.-турец. вій­ні 1877–78. Служив лікарем на кораблях Чорномор. флоту та у мор. шпиталі в Миколаєві. 1884 звільнений за станом здоров’я. Відтоді – нач. лікарні Знам’ян. залізнич. вузла на Єлисаветградщині (нині м. Знам’янка Кіровогр. обл.). Був чл. РУПу, 1905 очолив повстання залізничників. 29 груд­ня 1905 (11 січня 1906) заарешт., позбавлений усіх чинів та нагород і висланий до м. В’ятка (нині Кі­ров, РФ). За сприяння брата до­мігся дозволу виїхати на лікування за кордон. Деякий час жив у Львові, де написав спогади «Між добровольцями 1876 року», драму «Заспокоїлось» (про рев. події 1905), декілька оповідань з флот. життя, опубл. у г. «Рада». Навесні 1910 повернувся в Укра­їну. 1983 з нагоди 100-річчя від дня заснування Знам’ян. об’єд­наній відділк. лікарні присвоєно ім’я Л.

Р. М. Скорульська

Стаття оновлена: 2016