Лисенко Андрій Євменович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Андрій Євменович

ЛИ́СЕНКО Андрій Євменович (17(30). 11. 1915, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 14. 11. 1984, Київ) – перекладач. Чл. СП СРСР (1962). Закін. робітн. ф-т при Дніпроп. ін-ті профес. освіти (1933), Київ. ун-т (1938). Учасник 2-ї світ. війни. Учителював, був дир. Будинку літераторів та Бюро пропаганди СПУ. Друкувався від 1956. Переклав зі сло­в’ян. мов: із серб.-хорват. – зб. опо­відань «Пригоди Николєтини Бурсача» (1957) і роман «Прорив» (1975) Б. Чопича, «Ле­лейська гора» М. Лалича (1981); із македон. – романи «Село за сімома ясенами» (1973; 1974 і 1982 – «Ясени») С. Яневського; з болгар. – «Повість про ліс» Е. Станева (1958), повість «Відгомін жовтня» Г. Караславова (1958), роман «Мужчини» Г. Мар­кова, повість «Закохані птахи» К. Калчева (обидві – 1964), п’є­су «Казка про чотирьох близнюків» П. Панчева (1971), роман «Шлях до Софії» С. Дичева, кн. спогадів «Сім років у пеклі» Ц. Драгойчевої (обидві – 1973), докум. повість «Сашо» П. Ненова (1976); з білорус. – комедію «Брама невмирущості» Кіндрата Крапиви (1974; в ін. вид. того ж року – «Брама безсмертя»). Переклав та упорядкував зб. «Македонська новела» (1972; Міжнар. літ. премія «Золоте перо», Югославія, 1972). Автор кн. «Міф про “стовпотворіння” та людські мови» (1965), крит. статей про болгар. та македон. письменників, передмов, рецензій. Усі зазначені книги опубл. у Києві.

Літ.: Смутний І. Подвиг народу // Всесвіт. 1958. № 6.

В. І. Ткаченко, М. Є. Давіденко

Стаття оновлена: 2016