Лисенко Аріана Остапівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Аріана Остапівна

ЛИ́СЕНКО Аріадна (Рада) Остапівна (10. 07. 1921, м. Хорол, нині Пол­тав. обл.) – піаністка, педагог. Дочка Остапа, онука Миколи Ли­сенків, дружина А. Штогаренка. Проф. (1993). Засл. арт. України (1993). 1-а премія Всеукр. конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1945). Закін. Київ. кон­серваторію (1947; кл. фортепіано А. Луфера) та аспірантуру при Моск. консерваторії (1950; кер. Г. Нейгауз). Від кін. 1943 мешкала у Львові. Від 1944 – зав. Кабінету-музею М. Лисенка при Київ. консерваторії. Солістка Укр. (1945–47) та Моск. (1947–50) радіо, Київ. філармонії (1950–55). Від 1950 – викл., від 1995 – проф. Нац. муз. академії України (Київ). Глибока інтерпретаторка творів М. Лисенка. Популяризує укр. музику 19–20 ст. (В. Заремба, Я. Степовий, В. Косенко, Л. Ревуцький, В. Барвінський, М. Колесса, Р. Сімович, М. Дремлюга, А. Коломієць та ін.). Уперше виконала низку творів вітчизн. композиторів для фортепіано з оркестром, зокрема «Концертні варіації» С. Людкевича, «Партизанські картини», Поему-концерт, «Сим­фонічні танці» А. Што­гаренка. Виступала із симф. орке­страми під кер-вом Ф. Глущенка, Г. Карапетяна, М. Колесси, Н. Рахліна, К. Симеонова, С. Тур­чака, А. Шароєва та ін. Концертувала містами України, Росії, країн Балтії, а також Польщею, Словаччиною, Німеччиною. Має записи на грамплатівках. Серед учнів – К. Віленський, Н. Дереновська, А. Халікова, В. Царик.

Літ.: Томак М. Потомки великого дела // День. 2007, 20 марта; Сущенко О. Музика Лисенка мов дихання кобзарів (онука композитора-класика про спадщину свого славетного діда) // Веч. Київ. 2007, 29 листоп. – 5 груд.; Кашкадамова Н. Лисенковому роду нема переводу // Вісн. НТШ. Л., 2011. Число 46; Зінченко Н. Рада Лисенко: Українська музика тримає мене в житті // Музика. 2012. № 2.

К. І. Шамаєва

Стаття оновлена: 2016