Лисенко Богдан Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Богдан Михайлович

ЛИ́СЕНКО Богдан Михайлович (30. 07. 1945, Київ – 24. 05. 2011, там само) – скульптор. Син М. Лисенка. Чл. НСХУ (1986). Закін. Київ. худож. ін-т (1973; викл. М. Вронський, М. Лисенко, І. Ма­когон, В. Сухенко). Від 1984 – викл. Київ. ін-ту декор.-приклад. мист-ва і дизайну; від 1999 – асист. каф. скульптури Нац. ака­демії образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ). Учасник всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1973. Осн. галузі – станк. і монум. мист-во. Разом із В. Сухенком та О. Вітриком працював над завершенням пам’ятників, створених М. Лисенком: С. Ковпаку (м. Пу­тивль Сум. обл., 1971), воїнам, загиблим під час форсування Пд. Бугу (с. Ковалівка Микол. р-ну Микол. обл., 1975), жертвам Бабиного Яру (Київ, 1976). Спільно з М. Олексієнком та В. Чепеликом створив пам’ят­ник героям Малин. підпілля (м. Малин Житомир. обл., 1984), корабелам (Миколаїв, 1990). Автор станк. скульптур, присвяч. 2-й світ. вій­ні, портретів героїв вій­ни та сучасників. Реаліст. композиції вирізняються внутр. емоційністю. Деякі роботи зберігаються у Черніг., Черкас. ХМ.

Тв.: «Воротар» (1973), «О. Ґрін» (1983), «Сестра А. Симоненко» (1986); мемор. дошка М. Лисенку у Києві (1986).

Літ.: Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. 2006; Лисенко Л. Пам’яті скульптора Богдана Лисенка // Мистецтво­знав­ство України. 2012. Вип. 12 (обидва – Київ).

Л. О. Лисенко

Стаття оновлена: 2016