ЛИ́СЕНКО Віталій Романович (01. 07. 1941, Львів — ?) — хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог. Чоловік Ольги Все­володівни, батько Миколи Віталі­йовича (молодшого) Лисенків. Професор (1991). Народний артист Укра­їни (1998). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Лауреат 1-го Республіканського фестивалю молоді України (Київ, 1967). Закінчив Київську консерваторію (1969; клас Л. Венедиктова, К. Симеонова), де від­тоді й викладав (нині Національна музична академія України): від 1985 — доцент, від 1987 — виконувач обовʼязків професора кафедри хорового диригува­н­ня. Водночас 1981–90 — хор­мейстер Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка, де працював над по­становками оперних ви­став «Князь Ігор» О. Бо­родіна, «Хованщина» М. Мусорг­ського, «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського, «Травіата», «Трубадур», «Ріґолет­то» Дж. Верді. 1986 створив хор при заводі «Карат» у м. Вишгород Київ. обл. (від 1994 — професійний Український народний муніципальний ансамбль пісні і танцю «Вишгород»), був його директором, художнім керівником та головним диригентом, водночас керівник низ­ки самодіяльних хорів. У репертуарі — твори М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Г. Верьовки, К. Данькевича, М. Колес­си та ін. Засновник і віце-пре­зидент Між­народного благодійного фонду імені М. Лисенка, спів­засновник і за­ступник голови правлі­н­ня Київського від­діле­н­ня Всеукраїнської музичної спілки. Серед уч­нів — К. Карабиць, А. Кульбаба, І. Палкін. 4 січня 1999 зник без­вісти.