Косаревський Костянтин Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Косаревський Костянтин Іванович

КОСАРЕ́ВСЬКИЙ Костянтин Іванович (04. 08. 1955, Київ) – живописець. Син Івана та Анастасії Косаревсь­­ких. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2008). Чл. НСХУ (1988). Закін. Київ. худож. ін-т (1979; викл. М. Стороженко, В. Чеканюк). На твор. роботі. Від 1990-х рр. – викл. школи мист-в № 6 у Києві. Осн. галузі – монум. мист-во та станк. живопис. Учасник все­­укр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок від 1985. Персон. – у Києві (1999, 2001, 2003, 2005). Виконував роботи на архіт. об’єк­­тах у техніках вітража, мозаїки, розпису на кераміці, енкаустики. Брав участь в оформленні інтер’єрів, зокрема темпер. пан­­но та свинц. вітража для слуховідновлюв. центру (Київ, 1980), панно для гідромеліорат. технікуму (1984–85), панно «Політ» і керам. плитки для готелю аеропорту (1988; усі – м. Урґенч, Узбекистан), ескізів і картонів фресок для Будинку учителя (1983), Михайлів. Золотоверхо­­го собору (1988–2000; обидва – Київ), свинц. вітража для Будинку культури птахофабрики (Черкаси, 1986), розписів панно на базі відпочинку «Зоряна» об’єдн. «Хім­пром» (Суми, 1989), церков св. Параскеви (с. Чайкине Новгород-Сівер. р-ну Чер­­ніг. обл., 2001–03) та Івана-воїна (Київ, 2002). Автор ст. «Психолого-теоретичний підхід до образотворчої обдарованості» // «Проблеми і перспективи розвитку початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів» (К., 2006).

Тв.: «Евакуація–86» (1987), «Очікуван­­ня» (1989), «Небесний човник», «Протилежний берег» (обидва – 1990), «Останній сніг–33» (1996), «Відвідини», «Повернення з глибин» (обидва – 1998), «Ло-Шу. Композиції» (2005), «Весняний вітер–86» (2010).

Літ.: Бушак С. Самотній мандрівник: Про творчість К. Косаревського // ОМ. 1994. № 2.

С. М. Бушак

Статтю оновлено: 2014