Лисенко Ілля Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Ілля Володимирович

ЛИ́СЕНКО Ілля Володимирович (16. 07. 1926, с. Перегонівка Кобеляц. р-ну, нині Полтав. обл. – 14. 12. 2001, Дніпропетровськ) – фахівець у галузі металургії. Д-р тех. н. (1990), проф. (1992). Учас­ник 2-ї світ. вій­ни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. металург. ін-т (1957), де 1962–2001 (з перервою) і працював (нині Нац. металург. академія України): 1990–2001 – проф. каф. ме­талургії сталі; 1957–62 – на ви­роб-ві. Наук. діяльність пов’я­зана з удосконаленням технол. і конструкц. нових безперерв. сталеплавил. процесів.

Пр.: Исследование теплообмена меж­­ду слитком и изложницей в период ее наполнения // Пробл. стал. слитка. 1974. № 5; К вопросу стабильности непрерывного рафинирования металла в проточных реакторах // Изв. вузов. Черная металлургия. 1976. № 7; Технология и установка непрерывного спо­соба производства стали. К., 1978; Эффективность непрерывного сталеплавильного процесса // Сталь. 1984. № 5; Обезуглероживание и выбор целесообразной интенсивности продувки при рафинировании металла кислородом в потоке // Изв. вузов. Черная металлургия. 1993. № 5 (усі – спів­авт.).

О. Г. Ясєв

Стаття оновлена: 2016