Лисенко Людмила Анатоліївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Людмила Анатоліївна

ЛИ́СЕНКО Людмила Анатоліївна (08. 10. 1950, с. Юрківка Звенигород. р-ну, нині Черкас. обл.) – художниця декоративного ткацтва. Дружина А. Корольова. Чл. НСХУ (1989). Закін. Київ. худож.-пром. технікум (1970; викл. В. Перевальський). Відтоді працювала викл. дит. худож. студій при Будинку культури авіазаводу; від 1974 – реставратор Держ. музею книги та друкарства України; від 1983 – викл. дит. худож. школи № 3 у Києві. Учас­ниця всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1970. Персон. – у Києві (2000). Створює переважно пей­зажні гобелени, вводячи сезаль для фактури.

Тв.: гобелени – «Троїсті музики» (1984), «Вітер віє» (1985), «І досі сниться», «Спогад» (обидва – 1986), «Русь» (1987, спів­авт.), «Давньоруський мотив» (1988), триптих «Великі співці України» (1995, спів­авт.), «Погляд ангела» (1996), «Афродіта Мілоська» (2000), диптих «Крізь віки», «Срібний дощ» (обидва – 2001), «Трипільський» (2005, спів­авт.), «Осінній спалах» (2010); серії – «Антич­ний мотив» (1987), «Пори року» (1990, спів­авт.), «Скіфське золото» (1996–2000).

Літ.: Кришень Л. В оксамиті гобеленових думок // Київ. 2005. № 7–8.

Л. П. Кришень

Стаття оновлена: 2016