ЛИ́СЕНКО Людмила Олександрівна (20. 12. 1948, смт Нова Ушиця Хмельн. обл.) — журналістка, громадська діячка. Заслужений журналіст України (2001). Заслужений діяч мистецтв України (2012). Повний кавалер ордена княгині Ольги (1999, 2004, 2009). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. Київський університет (1971). Журналіст. діяльність роз­почала 1961 як сількор новоушиц. рай. г. «Радянське слово», телетворчість — 1967 як позаштатна авторка і ведуча молодіж. про­грами «По­гляд» Укр. телебаче­н­ня (УТ). Від 1971 працювала на різних посадах — від старшого ред., коментатора-ведучої до віце-президента Держтелерадіо України (1990–93), гол. ред. УТ-1 (1995), дир. студії «Наука і культура» Нац. телекомпанії України (1996–98), гол. ред. Дирекції про­грам УТ-1 (від 1998). Вела в ефірі автор. про­грами («Спадщина», «Суботні зу­стрічі», «В майстерні художника», «Не все так погано у нашому домі» та ін.), а також ві­деока­нал, присвяч. пита­н­ням нац.-духов. від­родже­н­ня України — «Плеяда» (1990–94, разом з І. Дзюбою), створювала ві­деофільми, телемости, телемарафони, презентації тощо. Від 2009 — на пенсії. Нині мешкає на Хмельнич­чині, працює над романом-трилогією про М. При­ймаченко «Гріхи в раю» і худож. серіалом «Дух без­смертний».