Лисенко Людмила Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Людмила Олександрівна

ЛИ́СЕНКО Людмила Олександрівна (20. 12. 1948, смт Нова Ушиця Хмельн. обл.) – журналістка, громадська діячка. Засл. журналіст України (2001). Засл. діяч мист-в України (2012). Повний кавалер ордена княгині Ольги (1999, 2004, 2009). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009). Закін. Київ. ун-т (1971). Журналіст. діяльність розпочала 1961 як сількор новоушиц. рай. г. «Радянське слово», телетворчість – 1967 як позаштатна авторка і ведуча молодіж. програми «Погляд» Укр. телебачення (УТ). Від 1971 працювала на різних посадах – від старшого ред., коментатора-ведучої до віце-президента Держтелерадіо України (1990–93), гол. ред. УТ-1 (1995), дир. студії «Наука і культура» Нац. телекомпанії України (1996–98), гол. ред. Дирекції програм УТ-1 (від 1998). Вела в ефірі автор. програми («Спадщина», «Суботні зустрічі», «В майстерні художника», «Не все так погано у нашому домі» та ін.), а також відеоканал, присвяч. питанням нац.-духов. відродження України – «Плеяда» (1990–94, разом з І. Дзюбою), створювала відеофільми, телемости, телемарафони, презентації тощо. Від 2009 – на пенсії. Нині мешкає на Хмельниччині, працює над романом-трилогією про М. Приймаченко «Гріхи в раю» і худож. серіалом «Дух безсмертний».

В. І. Московчук

Стаття оновлена: 2016