Лисенко Михайло Григорович
ЛИ́СЕНКО Михайло Григорович (16(29). 10. 1906, с. Шпилівка, нині Сум. р-ну Сум. обл. — 08. 05. 1972, Київ) — скульптор і педагог. Батько Богдана, дід Людмили Лисенків. Акад. АМ СРСР (1970). Народний художник УРСР (1960) та СРСР (1963). Державні нагороди СРСР. Член СХУ (1938). Закін. Харків. худож. інститут (1931; викл. Л. Блох, І. Севера), де й працював (1938–41). Від 1944 — у Київ. худож. інституті: від 1947 — проф.; водночас 1971–72 — керівник твор. майстерні скульптури АМ СРСР у Києві. Основні галузі — монум. і станк. скульптура (памʼятники, скульптурні композиції, портрети). Учасник респ., всесоюз. мистецьких виставок від 1930. Персон. — посмертні у Києві (1978, 2006). Деякі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї історії України, МТМК України, Нац. музеї Т. Шевченка (усі — Київ), Харків., Одес., Сум., Севастоп. ХМ, Звенигород. краєзн. музеї (Черкас. обл.). Серед учнів — С. Андрейченко, М. Баланчук, В. Бородай, В. Вінайкін, О. Вітрик, І. Горовий, В. Гречаник, І. Довженко, В. Зноба, Г. Кальченко, Б. Климушко, М. Константинова, Ф. Коцюбинський, М. Красотін, Я. Куленко, Л. Кулябко-Корецька, К. Лискова, М. Олексієнко, В. Полоник, О. Скобликов, Ю. Скобликова, В. Сухенко, М. Суходолов, В. Таранченко, Б. Ульянов, В. Френчко, Л. Чаус, В. Чепелик, В. Швецов, О. Шлапак. Надгробок Л. 1974 виконали О. Вітрик та В. Сухенко. У Шпилівці з ініціативи краєзнавця Г. Петрова 1976–88 та від 2006 проводять Лисенків. свята; у школі, де він навч., 1976 відкрито кімнату-музей Л. Встановлено мемор. дошки на будинку, де Л. жив у Києві на вул. Велика Житомирська, № 8/14 (1986, автор Б. Лисенко) та на будинку, де була його майстерня 1936–41 у Харкові на вул. Культури, № 9а (2011, скульптор Ф. Бетліємський).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — 61-му комунарові (1936, Миколаїв), «Партизанський рейд» (1947, встановлено 1960 у Сумах), «Батьківщина-Мати» (1952, Пагорб Слави у Львові), М. Щорсу (1954, Київ; обидва — співавт.), І. Франкові (1959, встановлено 2007 у Хмельницькому; 1984, Вінніпеґ), В. Леніну (1964, Запоріжжя), С. Ковпаку (1971, м. Путивль Сум. обл.; обидва — співавт.), Т. Шевченку (1972, Ашґабат; 1978, Париж), загиблим землякам «Лебедина пісня» (1975, м. Лебедин Сум. обл.), «Бабин Яр» (1976, Київ), А. Малишку (1984, м. Обухів Київ. обл.; обидва — співавт.); скульптурні композиції — «Героїка громадянської війни» і «Героїка соціалістичного будівництва» (для рад. павільйону на Всесвіт. виставці у Нью-Йорку, 1939); станк. скульптура — «Т. Шевченко» (1945; 1947; 1961), «Вірність» (1947), «О. Пушкін», «О. Пушкін і А. Міцкевич», «В. Ленін у кріслі» (усі — 1951), «О. Пушкін і М. Гоголь» (1952), «О. Пушкін в Україні» (1956), «За робітничу справу» (1957), «В. Касіян» (1958), «Материнство», «Дівчина» (обидва — 1959), «Д. Гнатюк» (1960), «І. Мар’яненко» (1962), «Ревнощі» (1963), «Робітниця І. Мальцева», «О. Шовкуненко», «Над Дніпром (Т. Шевченко)» (усі — 1964), «Юність», «В ім’я життя», «Думи мої, думи…» (усі — 1965), «Ланкова К. Баранова» (1966), «В. Затонський», «Генерал П. Жмаченко» (обидва — 1967), «А. Кримський» (1969), «Професор В. Шевальов», «П. Вершигора», «Абель» (усі — 1971), «М. Стельмах», «М. Бажан» (обидва — 1972).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 