Лисенко Олександр Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Олександр Євгенович

ЛИ́СЕНКО Олександр Євгенович (27. 06. 1955, с. Катеринопіль, нині смт Черкас. обл.) – історик. Д-р істор. н. (1999). Засл. діяч н. і т. України (2006). Премія ім. М. Ко­стомарова НАНУ (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2011). Закін. Київ. пед. ін-т (1978). Відтоді учителював; 1985–90 пра­цював у Київ. муз. уч-щі; від 1990 – в Ін-ті історії України НАНУ (Київ): від 2000 – зав. відділу історії України періоду 2-ї світ. вій­ни. Наук. дослідж.: історія Церкви, нац.-визв. рух укр. народу, воєнна доба, історіографія та джерелознавство, методологія істор. науки.

Пр.: Українська національна ідея і християнство. К., 1997 (спів­авт.); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової вій­ни. К., 1997 (спів­авт.); Український геополітичний фактор в часи Другої світової вій­ни. К., 2000 (спів­авт.); Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спецслужб. К.; Л., 2003 (спів­авт.); Станіславська (Івано-Франківська) єпархія Греко-католицької церкви крізь призму століть: Історико-релігійний аспект. Ів.-Ф., 2010 (спів­авт.); Самостійницький рух на Волині в 40-х – на початку 50-х років ХХ ст. Кременець, 2013.

Літ.: Лисенко Олександр Євгенович: доктор історичних наук, професор. До 60-річчя від дня народження: Біобіб­ліогр. покажч. К., 2015.

О. О. Маєвський

Стаття оновлена: 2016