Лисенко Трохим Денисович

ЛИ́СЕНКО Трохим Денисович (17(29). 09. 1898, с. Карлівка, нині місто Пол­тав. обл. — 20. 11. 1976, Москва) — вчений-генетик. Доктор біологічних наук (1934), академік АН УРСР (1934), АН СРСР (1939), ВАСГНІЛ (1935; у 1938–56 та 1961–62 — президент). Герой Соц. Праці (1945). Сталінcька премія (1941, 1943, 1949). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР СРСР 1–6-го скликань. Закін. Київ. с.-г. інститут (1925). Працював 1925–29 на селекц. стан­ції у м. Ґянджа (Азербайджан); 1929–38 — у Всесоюз. селекц.-генет. інституті (Одеса): від 1936 — директор; 1940–65 — директор Інституту генети­ки АН СРСР (Москва); водночас 1948–65 — завідувач кафедри генетики і селекції польових культур Моск. с.-г. академії; від 1966 — зав. лаб. експерим. н.-д. бази «Горки-Ленінські» АН СРСР (Моск. обл.). Наукові дослідження у галузі агро­біології, зокрема з питань теорії стадій. розвитку рослин. Запропонував низку агротех. при­йомів: яровизації насіння, чеканки бавовнику, літніх посадок картоплі, внутр.-сорт. схрещування рослин-самозапилювачів, добору батьків. пар для схрещування. Деякі з них не були сприйняті практикою. Разом з тим Л. обґрунтував теор. положення про спадковість, вегетативну гібридизацію, перетворення видів, відсутність внутр.-видо­вої боротьби, які не відповідали встановленим світ. наукою фак­там і теоріям. Така розбіжність між поглядами Л. і визнаними світом засадами біології викликала бурхливі громад. дискусії, які Л., користуючись повною підтримкою з боку Й. Сталіна, перевів у політ. площину. Незгідних із його псевдонаук. поглядами заплямували як провід­ників ворожої імперіаліст. науки, тобто як ворогів народу; карал. система держави під проводом парт. організацій позбавила можливості працювати значну кількість біологів. Багато видат. уче­них, серед яких М. Вавилов, загинули в таборах і в’язницях. Із навч. закладів звільнили відомих викладачів — С. Гершензона, Л. Делоне, І. Єремєєва та ін. Деякі науковці через безробіття і ганебне ставлення до науки рано пішли з життя. Унаслідок підтриманого державою політ. переслідування наук. опонентів, яке отримало назву «лисенківщина», у країні, котра у світ. генетиці займала провідне місце, кілька десятиріч спостерігався повний занепад біології і низки ін. наук, оскільки запроваджені Л. методи боротьби з опонентами застосовано при зародженні кібернетики, а також в хімії та фізіології тварин і людини.

Завантажити статтю