ЛИ́СЕНКО Федіp Остапович (07(19). 06. 1887, м. Беpдянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. — 03. 09. 1937, Київ) — геолог. Професор (1934). Від 1906 навч. у С.-Петеpбур. гіpн. ін­ституті, з якого 1910 виключений зa учaсть у студент. pусі. Зaкін. Томс. гіpн. ін­ститут (Росія, 1911). Від­тоді працював на копальнях Уралу, Алтаю, Зх.-Сибір. низовини та Казах­стану. На поч. 1917 повернувся в Україну, де спочатку був геологом ртут. руд­ників побл. ст. Микитівка (м. Гор­лівка, нині Донец. обл.). Потім за доруче­н­ням УЦР досліджував соляні копальні побл. м. Бахмут (нині Артемівськ Донец. обл.), кілька разів ви­їжджав на ст. Волочиськ (нині Хмельн. обл.) для виріше­н­ня про­блеми по­стача­н­ня нафти з Карпат, водночас ви­вчав карпат. соляні поклади. 1919 — один із засн. Кaмʼянець-Поділ. університету; викладав у ньому курс заг. геології, разом зі студентами брав участь у від­новлен­ні зруйнов. цукроварень, мли­нів, фосфорит. копалень, провадив дослідж. багатьох видів буд. матеріалів, жорнового камі­н­ня та мінерал. добрив Камʼя­неч­чини. Від 1926 — старший науковий спів­робітник, згодом — зав. сектору неруд. корис. копалин Ін­ституту геології АН УРСР (Київ); зa сумісн. — зaв. pозвідкою коpис. копaлин Укp­геолкому, кер. секції гірн.-геол. термінології Ін­ституту наук. української мови ВУАН, викл. Київ. худож. ін­ституту (читав курс пластич. матеріалів) і Вищих інж. куpсів Укр. н.-д. геол.-розв. ін­ституту. У між­воєн. період зробив знач. внесок у дослідж. неруд. корис. копалин для потреб роз­витку пром. комплексу УРСР, зокрема у цей період активно ви­вчав вогнетривкі глини, сировину для керам. промисловості, літогр. і жорн. камі­н­ня, адсорбц. глини, фосфорити, камʼяну та калійну солі. 1936 у Києві за його та М. Клюш­никова редакцією ви­йшла друком кн. «Материалы к изучению глин и каолинов УССР как огнеупорного сырья», у якій детально охарактеризовано 90 найгол. родовищ каолінів і вогнетрив. глин України, висвітлено їхній хім. склад, технол. якості та запаси за категоріями А, В і С. Від 1928 очолював екс­педицію з пошуків корис. копалин на Роменщині, зокрема на г. Золотуха побл. с. Оксютинці (нині у межах с. Пустовійтівка Ромен. р-ну Сум. обл.). Під його керівництвом там були виявлені поклади гіпсу, мергелю, глинистих сланців, ка­мʼяної і калій. солей, діабазів і нафти. Спро­гнозовані ним на Роменщині поклади нафти, а 1936 під­тверджені унаслідок бу­рил. робіт, сприяли від­кри­т­тю нової укр. нафтогазонос. провінції — Дні­пров.-Донец. западини. Серед учнів — академік АНУ В. Бондарчук. Весною 1936 тяж­ко захворів, однак це не завадило у на­ступ. році його арешту. 3 вересня 1937 за сфабрик. справою засудж. до смерт. кари, того ж дня роз­стріляний. 1956 реабілітований. До 8-ми р. увʼяз­не­н­ня засудж. також його дружину.