Лисенко Федір Остапович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисенко Федір Остапович

ЛИ́СЕНКО Федіp Остапович (07(19). 06. 1887, м. Беpдянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. – 03. 09. 1937, Київ) – геолог. Проф. (1934). Від 1906 навч. у С.-Петеpбур. гіpн. ін-ті, з якого 1910 виключений зa учaсть у студент. pусі. Зaкін. Томс. гіpн. ін-т (Росія, 1911). Відтоді працював на копальнях Уралу, Алтаю, Зх.-Сибір. низовини та Казахстану. На поч. 1917 повернувся в Україну, де спочатку був геологом ртут. руд­ників побл. ст. Микитівка (м. Гор­лівка, нині Донец. обл.). Потім за дорученням УЦР досліджував соляні копальні побл. м. Бахмут (нині Артемівськ Донец. обл.), кілька разів виїжджав на ст. Волочиськ (нині Хмельн. обл.) для вирішення проблеми постачання нафти з Карпат, водночас вивчав карпат. соляні поклади. 1919 – один із засн. Кaм’янець-Поділ. ун-ту; викладав у ньому курс заг. геології, разом зі студентами брав участь у відновленні зруйнов. цукроварень, мли­нів, фосфорит. копалень, провадив дослідж. багатьох видів буд. матеріалів, жорнового каміння та мінерал. добрив Кам’я­неччини. Від 1926 – ст. н. с., згодом – зав. сектору неруд. корис. копалин Ін-ту геології АН УРСР (Київ); зa сумісн. – зaв. pозвідкою коpис. копaлин Укp­геолкому, кер. секції гірн.-геол. термінології Ін-ту наук. укр. мови ВУАН, викл. Київ. худож. ін-ту (читав курс пластич. матеріалів) і Вищих інж. куpсів Укр. н.-д. геол.-розв. ін-ту. У міжвоєн. період зробив знач. внесок у дослідж. неруд. корис. копалин для потреб розвитку пром. комплексу УРСР, зокрема у цей період активно вивчав вогнетривкі глини, сировину для керам. пром-сті, літогр. і жорн. каміння, адсорбц. глини, фосфорити, кам’яну та калійну солі. 1936 у Києві за його та М. Клюш­никова редакцією вийшла друком кн. «Материалы к изучению глин и каолинов УССР как огнеупорного сырья», у якій детально охарактеризовано 90 найгол. родовищ каолінів і вогнетрив. глин України, висвітлено їхній хім. склад, технол. якості та запаси за категоріями А, В і С. Від 1928 очолював експедицію з пошуків корис. копалин на Роменщині, зокрема на г. Золотуха побл. с. Оксютинці (нині у межах с. Пустовійтівка Ромен. р-ну Сум. обл.). Під його кер-вом там були виявлені поклади гіпсу, мергелю, глинистих сланців, ка­м’яної і калій. солей, діабазів і нафти. Спрогнозовані ним на Роменщині поклади нафти, а 1936 підтверджені унаслідок бу­рил. робіт, сприяли відкриттю нової укр. нафтогазонос. провінції – Дніпров.-Донец. западини. Серед учнів – акад. АНУ В. Бондарчук. Весною 1936 тяж­ко захворів, однак це не завадило у наступ. році його арешту. 3 вересня 1937 за сфабрик. справою засудж. до смерт. кари, того ж дня розстріляний. 1956 реабілітований. До 8-ми р. ув’яз­нення засудж. також його дружину.

Пр.: Сіль нa Укpaїні (в межaх Нaд­дніпpянщини). Кaм’янець-Подільський, 1920; Украинский силекс и его значение для керамической промышлен­ности // Минерал. сырье. 1927. № 35; Геологічні досліди кременю на Кам’я­неччині // Тр. Укр. н.-д. геол. ін-ту. 1928. Т. 2; Геологічні умови уложення покладу українського силексу та його значення для керамічної промисловості // Там само. 1928. Т. 3; Літографське каміння з Поділля // Там само. 1930. Т. 4; Рекогносцироване дослідження девонських аркозових пісковиків як динасової сировини // Корисні копалини України. К., 1934; Pоменськa експедиція УAН // Вісті УАН. 1935. № 6–7; Дослідження адсорбційної сировини в УРСР // ГЖ. 1935. Т. 2, вип. 2; Выяв­ленные запасы шамотного сырья и перспектива к увеличению их // Мaт. к изучению глин и кaолинов УССP кaк огнеупоp. сыpья. К., 1936 (спів­авт.).

Літ.: Мaкapенко Д., Созaнський В. Життєвий шлях пpофесоpa Ф. О. Ли­­сенкa // ГЖ. 1992. № 2; Созанський В. Феномен Лисенка // Геолог України. 2004. № 2; Мaкapенко Д. Голгофа укра­їнських геологів. К., 2007.

Д. Є. Макаренко

Стаття оновлена: 2016