Лисець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисець

ЛИСЕ́ЦЬ – селище міського типу Тисменицького району Івано-Франківської області. Знаходиться у передгір’ях Карпат, на р. Бистриця-Солотвинська (притока Бистриці, бас. Дністра), за 12 км від райцентру та за 15 км від обл. центру і залізнич. ст. Івано-Франківськ. Пл. 5,03 км2. За переписом 2001, насел. становило 2837 осіб (складає 95,7 % до 1989), станом на січень 2015 – 2944 особи (переважно українці, проживають також поляки, росіяни, білоруси, азербайджанці). Через с-ще про­ходить автомагістраль Івано-Франківськ–Богородчани. Впер­ше згадується у писем. джерелах 15 ст. До 1652 мало назву Мочар; сучасну запозичено від сусід. с. Старий Лисець. Здавна Л. мав міські права. На поч. 17 ст. тут оселилися вірмени, які займалися вироб-вом сап’я­ну – тонкої м’я­кої шкіри різних кольорів (здебільшого козиної). 1648–1801 м-ко належало родині польс. магнатів Потоцьких (один з її вихідців наприкінці 1650-х – у 60-х рр. заклав м. Ста­ніславів, нині Івано-Франківськ); відтоді – у казен. власності. Піс­ля 1-го поділу Польщі 1772 Л. відійшов під владу Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1782 проживало 1240 (з них 250 вірмен), 1840 – 3164 особи. Під час 1-ї світ. вій­ни поблизу точилися запеклі бої. Після розпаду Австро-Угор. імперії 1918 на короткий час встановлено владу ЗУНР. 1919–39 – у складі Поль­щі, від 1939 – УРСР. Від липня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. У 2-й пол. 1940-х рр. звідси примусово виселено майже всіх вірмен і поляків та за участь в оунів. підпіллі бл. 40 українців. Від 1940 – смт. 1940–60 – райцентр. Потім Л. увійшов до скла­ду Івано-Фр., 1982 – Тисмениц. р-нів. 1979 мешкало 2696 осіб. У рад. період працювали мебл. цех Солотвин. лісокомбінату та вишив. цех Івано-Фр. ф-ки ім. Р. Люк­сембурґ, вироби яких користувалися знач. попитом як на теренах СРСР, так і за його ме­жами. У Л. – заг.-осв. школа, дит­садок; Будинок культури, б-ка, муз. школа; лікарня. Функціонують народні самодіял. хор і вокал. ансамбль «Мальви». Збе­реглися кам’яний вірм. костел (1832; у ньому до 1945 зберігалася чудотворна Лисец. ікона Пресвятої Богородиці 16 ст., яка нині розміщена у вірм. костелі Святої Трійці у польс. м. Ґлі­віце) і греко-катол. церква Воз­движення Чесного Хреста (1924). Встановлено пам’ятник Т. Шевченку та насипано символічну могилу УСС. Серед видат. уродженців – педагог, історик, дійс. чл. НТШ А. Андрохович. У Лисец. школі навч. письменник М. Яцків.

Літ.: Гаврилів Б., Скоморовський В., Харитон В. Нариси історії Лисця (1628–1998 рр.). Ів.-Ф., 1999.

Й. Г. Грицак

Стаття оновлена: 2016