Косач Михайло Петрович

КО́САЧ Михайло Петрович (псевд.: Ми­­хайло Обачний, Михайло Козак та ін.; 13(25). 07. 1869, м. Новоград-Волинський Волин. губ., нині Житомир. обл. – 03(16). 10. 1903, Харків, похов. у Києві) – фізик, математик, письменник, перекладач. Син П. Косача та Олени Пчілки, брат Лесі Україн­­ки, І. Косач-Бо­­рисової та О. Косач-Кривинюк, чоловік Грицька Григо­­ренка, племінник О. Косач, М. Дра­­гомано­­ва. Канд. фізики (1895). Закін. 5–8 кл. класич. г-зії у м. Холм Люблін. губ. (нині м. Хелм, Польща), навч. у Київ. (від 1888) та Юр’єв. (нині Тарту, Естонія, 1891–94) ун-тах, де й викладав. За звинуваченням у поширенні не­­легал. літ-ри 1894 перебував під слідством; справу припинено за недостатністю доказів. Як метеоролог брав участь у Всерос. виставці в Нижньому Новгороді (Росія, 1896), Всерос. з’їз­­ді природознавців і лікарів (Київ, 1898; 1901 продемонстрував влас. винахід електр. термогра­­фа і проект інтегратора сили вітру). Від 1899 – викл. математики та фізики у Тартус. жін. г-зії. Від 1901 – приват-доц. каф. фі­зики і метеорології Харків. ун-ту; водночас – викл. фізики у вет. ін-ті та школі тех. т-ва Харків. губ. Проводив досліди на лекціях проф. Б. Голицина. Земст­­во схвалило його проект буд-ва мережі метеорол. станцій; на се­­ми з них К. організував спостере­­ження. Опублікував низку праць із метеорології, теор. фізики. Ав­­тор оповідання «Різдво під Хрес­­том Полудневим» («Зоря», 1889) та новел, вміщених у часописі «Житє і слово», – «На огнище прогресу» (1891), «Хмара» (1894), «Нікуди», «Гість», «Що?» (усі – 1896), «Отрок» (1897) та ін. У творчості К. простежується характерна для укр. прози того часу еволюція від етногр.-описової манери до психологізму. І. Франко відзначив К. як здіб. новеліста. Брав участь у діяльності перекладац. гуртка «Плеяда». Перекладав із рос. («Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, 1885, із Лесею Українкою; оповідання «У великодну ніч» В. Короленка), польс. (деякі твори Г. Сенкевича), англ. (Ф.-Б. Гарта) мов. Цікавився фо­­тографуванням та етнографією. 1892 записав у с. Колодяжне Новоград-Волин. пов. (нині Ковел. р-ну Волин. обл.) від лірника три «божественні» та одну гуморист. («Як заєць женився») пісні. Сконструював апарат, яким зробив рентґенів. знімок хворої ноги Лесі Українки.

Літ.: Исаков С. М. П. Косач в Эсто­­нии // Ученые зап. Тартус. ун-та. 1958. Вып. 65; Хорунжий Ю., Ісаков С. Сер­­це, яке жадало дії // Вітчизна. 1984. № 8; Левицький І. Ю., Байназаров А. М. Два століття пізнаємо землю: З історії каф. фіз. географії та картографії Хар­­ків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Х., 2005.

Ю. М. Хорунжий