Косач Михайло Петрович

КО́САЧ Михайло Петрович (псевд.: Ми­­хайло Обачний, Михайло Козак та ін.; 13(25). 07. 1869, м. Ново­град-Волинський Волин. губ., нині Житомир. обл. — 03(16). 10. 1903, Харків, похов. у Києві) — фізик, математик, письмен­ник, пере­кладач. Син П. Косача та Олени Пчілки, брат Лесі Україн­­ки, І. Косач-Бо­­рисової та О. Косач-Кривинюк, чоловік Грицька Григо­­ренка, племін­ник О. Косач, М. Дра­­гомано­­ва. Канд. фізики (1895). Закін. 5–8 кл. класич. гімназії у м. Холм Люблін. губ. (нині м. Хелм, Польща), навч. у Київ. (від 1888) та Юрʼєв. (нині Тарту, Естонія, 1891–94) університетах, де й викладав. За звинуваче­н­ням у поширен­ні не­­легал. літ-ри 1894 пере­бував під слідством; справу припинено за недо­статністю доказів. Як метеоролог брав участь у Всерос. ви­ставці в Нижньому Новгороді (Росія, 1896), Всерос. зʼїз­­ді природо­знавців і лікарів (Київ, 1898; 1901 продемонстрував влас. винахід електр. термогра­­фа і проект інтегратора сили вітру). Від 1899 — викладач математики та фізики у Тартус. жін. гімназії. Від 1901 — приват-доцент кафедри фі­зики і метеорології Харків. університету; водночас — викладач фізики у вет. ін­ституті та школі тех. товариства Харків. губ. Проводив досліди на лекціях проф. Б. Голицина. Земст­­во схвалило його проект будівництва мережі метеорол. станцій; на се­­ми з них К. організував спостере­­же­н­ня. Опублікував низку праць із метеорології, теор. фізики. Ав­­тор оповіда­н­ня «Різдво під Хрес­­том Полудневим» («Зоря», 1889) та новел, вміщених у часописі «Житє і слово», — «На огнище про­гресу» (1891), «Хмара» (1894), «Нікуди», «Гість», «Що?» (усі — 1896), «Отрок» (1897) та ін. У творчості К. простежується характерна для укр. прози того часу еволюція від етногр.-описової манери до психологізму. І. Франко від­значив К. як здіб. новеліста. Брав участь у діяльності пере­кладац. гуртка «Плеяда». Пере­кладав із рос. («Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, 1885, із Лесею Українкою; оповіда­н­ня «У великодну ніч» В. Короленка), польс. (деякі твори Г. Сенкевича), англ. (Ф.-Б. Гарта) мов. Цікавився фо­­то­графува­н­ням та етно­графією. 1892 записав у с. Колодяжне Ново­град-Волин. пов. (нині Ковел. р-ну Волин. обл.) від лірника три «божествен­ні» та одну гуморист. («Як заєць женився») пісні. Сконструював апарат, яким зробив рентґенів. знімок хворої ноги Лесі Українки.

Завантажити статтю