Лисий Ілько - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисий Ілько

ЛИ́СИЙ Ілько (Ілля Якович; 26. 07. 1883, с. Курівці, нині Зборів. р-ну Тер­ноп. обл. – 02. 01. 1961, Тернопіль) – громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. ун-т (1908). Працював пом. адвоката у Тернополі, входив до окруж. ком-ту Укр. нац.-демократ. партії. Під час 1-ї світ. вій­ни воював в австро-угор. армії на Галиц. фрон­ті. Потрапив у рос. полон, 1917 звільнений. 1918–20 – старшина Корпусу Січових стрільців під командуванням Є. Коноваль­ця. Не допущений польс. вла­дою до адвокат. діяльності, до вересня 1939 працював дир. канцелярії т-ва «Сільський господар» у Львові. Входив до гол. управ т-в «Просвіта» і «Рідна школа», був заст. голови Орг-ції українців Львова. Актив. діяч, чл. ЦК УНДО, 1933–35 – посол сейму Польщі від цієї партії. Після 2-ї світ. вій­ни проживав у Тернополі, працював бухгалтером.

Літ.: Мудрий В. Світлій пам’яті Іллі Лисого // Свобода. 1961, 27 січ.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2016