Лисицин Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисицин Іван Васильович

ЛИСИ́ЦИН Іван Васильович (06(19). 08. 1888, с. Добрино, нині Моск. обл. – 31. 12. 1958, Чернігів) – живописець, графік, скульптор. Чл. (від 1914) і голова (1948–49) Т-ва черніг. художників, чл. (від 1927) і голова (1930–32) черніг. філії Асоц. художників Червоної України, чл. СХУ (1945) і уповноважений СХУ по Черніг. обл. (1945–57). Закін. Черніг. учи­тел. ін-т (1935). Працював у Чер­нігові: у жін. г-зії (1910–19) та учител. ін-ті (1916–37, з пере­рвами). Депутат Черніг. міськради (1934–38). Художник черніг. худож.-кооп. артілі «Кисть» (1936–41). Під час 2-ї світ. вій­ни – в оку­пованому Чернігові, працював у майстерні з виготовлення вивісок О. Миклашевського. За допомогу партизанам заарешт. німцями. У Чернігові: дир. майстерні при відділі у справах мист-в (1944–45) та худож.-вироб. майстерні Укрхудожфонду (1945–48); кер. мист. студій для школярів та студентів. Учасник міських, обл. худож. виставок від 1914. Автор карикатур на теми міжнар. політики у черніг. г. «Червоний стяг» (1926), проектів пам’ятників на могилі М. Ко­цюбинського (Чернігів, 1928) і Т. Шевченку (Харків, 1930). Ство­рював пейзажі, натюрморти, портрети у реаліст. стилі. Деякі роботи зберігаються у Черніг. ХМ.

Тв.: графіка – серія акварелей «Село Єліне» (1944); живопис – «Натюрморт із рибою» (1951), «Польові квіти» (1954), «Після грози. Мар’їн гай» (1956), «Автопортрет» (1957).

Літ.: Чернігівський історичний музей: Каталог творів, придбаних музеєм в 1965–1971 рр. Чг., 1972; Курач С. М. І. В. Лисицин (1888–1958). Чг., 2001.

ДА: Черніг. ДА. ФР. 1375, спр. 25, арк. 1.

С. М. Курач

Стаття оновлена: 2016