Лисицин Сергій Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисицин Сергій Вікторович

ЛИСИ́ЦИН Сергій Вікторович (24. 09. 1957, Сімферополь) – живописець. За­кін. Київ. худож. ін-т (1982; викл. В. Шаталін, І. Шемседінов). На твор. роботі. Учасник всеукр., міжнар. мист. виставок від 1982. Персон. – у Києві (2002, 2006), Денвері (шт. Колорадо, США, 2002). Осн. галузь – станк. живопис. У 1980–90-і рр. захопився неокласицизмом і символізмом. Створює переважно натюрморти, панорамні пейзажі у стилі пленер. реалізму. Деякі роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка (Київ), Музеї історії міста Києва.

Тв.: «Київський річний порт», «Натюрморт із самоваром», «Річка влітку» (усі – 1990), «Вічність цивілізації», «Водоспад у горах» (обидва – 1998), «Венеція. Площа Сан-Марко», «Улюблена мелодія», «Ностальгія» (усі – 1999), «Істо­рія кохання», «Замок Альказар», «Пов­ний місяць літнього вечора», «Теплий південний вітер», «Осінь», «Матріархат», «День у горах», «Вид з мосту Метро на Труханів острів» (усі – 2000), «Венеція. Ранній ранок», «Тихий день Венеції», «Катер біля причалу. Венеція», «Місток» (усі – 2001), «Софіївська церква», «Париж», «Енергія кохання», «Художник пише Дніпро», «Поетичний настрій» (усі – 2002), «Андріївський узвіз», «Київський річковий порт» (обидва – 2003), «Загадка 3-го тисячоліття», «Нічне море» (обидва – 2005), «Пам’ятник Т. Шевченку» (2006), «Поділ» (2008), «Хрещатик після дощу» (2011).

М. П. Асєєв

Стаття оновлена: 2016