Лиско Володимир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лиско Володимир

ЛИСКО́ Володимир (21. 09. 1882, м. Ка­м’янка-Струмилова, нині Кам’ян­ка-Бузька Львів. обл. – 19. 09. 1964, м. Винники, нині Львів. міськ­ради) – церковний діяч УГКЦ. Батько Романа і Олександра Лисків. Навч. у Львів. ун-ті, здобув докторат із теології в Іннс­бруц. ун-ті (нині Австрія). 30 січня 1910 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. на священика. Відтоді душпастирю­вав у м-ку Олесько (нині смт Буського р-ну); 1913–21 – у м. Городок; 1921–45 і 1946–49 – у м-ку Сасів (нині село Золочів. р-ну; усі – Львів. обл.); водночас від 1936 – декан Золочів. деканату, що об’єднував 21 парафію. Організовував укр. школи, читальні, просвітн. і кооп. т-ва, притулки для сиріт тощо. За участь у встановленні в Городку восени 1918 укр. влади згодом на 7 місяців ув’язнений поляками у таборі Домб’є побл. Кракова. Місійні проповіді, теол. розвідки та публіцист. статті видав окремими книжечками «Теольоґія а університет» (1910), «Про чистилище» (1917), «Дорога поєднання» (1930; усі – Львів). У 1945 за відмову перейти у православ’я заарешт., у травні 1946 звільнений. 22 жовт­ня 1948 заарешт. удруге, за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Мордовії (РФ). 1955 звільнений. Написав ґрунтовні розвідки «Орлеанська діва», «Життя Ісуса Христа», спогади «Без зерна неправди» (Л., 2000).

Літ.: Купчик С. Життєносні стовпи Церкви. Л., 2010.

С. І. Дмитришин

Стаття оновлена: 2016