Косач Юрій Миколайович

КО́САЧ Юрій Микола­йович (псевд. і крипт.: Колодяжинець, Крига Гор­дій, Андрій Скиба, Вадим Іскра, Я. Косарич, Г. Рославець, А. Зго­­рянич, К. Ю., Ю. К., Ю. Р-ко та ін.; 05(18). 12. 1908, с. Колодяжне Ново­град-Волинського пов., нині Ковелського р-ну Волинської обл. — 11. 01. 1990, м. Пас­сеїк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — письмен­ник, драматург, пере­кладач. Онук Олени Пчілки, племін­ник М. Косача, І. Косач-Борисової, О. Косач-Криви­нюк, Лесі Українки. Член літ. групи «Танк» (1929). Закінчив Львівську академічну гімназію (1927), від 1928 студіював право у Варшавському університеті, на­вчався у Паризькому університеті. 1927 заснував чи­­тальню «Просвіта» у рідному селі. Спів­працював із «Літературно-науковим вістником» (1928–29), календарем «Дні­про» (1930–31), журналами «Назу­стріч» (1934–36; усі — Львів), «Ми» (Варшава, 1933). Роз­­­робив 1928 «План роз­будови націо­нального руху на Волині». Дебютував у серед. 1920-х рр. поезіями у журналі «Молоде життя» (під псевд. Орлине Перо); як прозаїк — оповіда­н­ням «Вершник над ланами» («Нові шляхи», 1929, 3 черв.). У лютому 1931 ре­пресований польською владою за антидержавну націоналістичну діяльність і належ­­ність до УВО. Звільнений через 9 мі­ся­ців із варшавської вʼязниці під грошовою за­ставою. Повернувшись на Волинь, 4 лютого 1932 потрапив до луцької тюрми і засуджений 5 листопада 1932 як організатор нелегального «Культурного товариства» у Ковелі до року увʼяз­­не­н­ня. Згодом Люблінський апеляційний суд (Польща) збільшив тер­­мін до 4-х р. і по­збавив громадянських прав. Не чекаючи арешту, емігру­­вав до Праги; від 1933 мешкав у Парижі.

1938 отримав першу пре­­мію Товариства українських письмен­ників і журналістів у Львові за зб. оповідань «Клубок Аріадни», «Тринад­­цята чота» і «Чарівна Україна» (усі — Львів, 1937). На поч. Другої світової війни повернувся до Львова. 1943–44 — редактор газети «Львівські вісті». Від­тоді — у німецькому концтаборі, згодом у таборах для пере­міщених осіб. Після звільне­н­ня 1945 заснував Мистецький український рух. Від 1949 — у США. Редактор літературної газети «Обрії» та журналу «За синім океаном» (1959–64). 

Після виходу кн. нарисів «Від феодалізму до неофашизму» (Нью-Йорк, 1962) активно друкувався у радянській пресі. 1964, 1973, 1980, 1986 від­відав Україну. Автор:

• зб. новел та оповідань «Чорна пані» (Л., 1931), «Ноктюрн бе-моль» (Ауґсбурґ, 1945), «Лиха доля в Маракайбо» (К., 1976), «Чарівна Україна» («КС», 1998, № 4); 
• історичних повістей «Сонце в Чигирині» (1934), «Чад» (1937; оби­­дві — Львів), «Дивимось в очі смерті» (Париж, 1936); кн. «Володарка Понтиди: Роман мого прапрадіда» (К., 1987); 
• зб. поезій «Черлень» (Л., 1935; друга премія Товариства письмен­ників і журналістів у Львові), «Мить із Май­стром» (Париж, 1936), «Кубок Ганімеда» (1958), «Золоті ворота» (обидві — Нью-Йорк), «Мангат­танські ночі» (обидві — 1966), «Виб­­ране: Поезії. Публіцистика» (1975), «Літо над Делавером» (1980; усі — Київ); 
• драм «Облога» (Краків; Л., 1943; по­ставл. 1948 у Львівському театрі ім. Лесі Українки), «Дійство про Юрія-Пере­можця» (Реґенсбурґ), «Ворог» (Ауґсбурґ; обидва — 1947), «Кор­­тез і Без­талан­на» («Сучасність», 1998, № 5); 
• оповіда­н­ня «За­проше­н­ня на Цитеру» (Мюнхен, 1946); 
• «Історичних творів» (К., 2010, кн. 1–3). 

Взаєминам сина геть­мана К. Ро­зумовського та композито­ра Л. ван Бетговена присвятив повість «Вечір у Ро­зумовського» (Л., 1934; Реґенсбурґ, 1946). У романах «Рубікон Хмельницько­го» (Краків; Л., 1941) і «День гні­­ву» (Реґенсбурґ, 1948; «Дзвін», 1994, № 4) описав Визвольну війну під проводом Б. Хмельницького; «Еней і життя інших» (Новий Ульм, 1947) — осмисле­н­ня духовних проб­­лем еміграції; у «Сузірʼї Лебедя» (Нью-Йорк, 1983) висвітлив події в Україні перед 1-ю світ. війною. У комедії «Ордер» (1948) ви­­сміяв негативні риси тодішньої української еміграції.

У поезії пере­важає барокова стилістика, метричні пошуки, ритмо-мелодійні і мовні екс­перименти; пізня творчість по­значена соцреалізмом. Значну частину прозового доробку присвятив художнім роз­думам про історію України. Писав нариси, есеї, політичні стат­ті, памфлети українською, англійською, німецькою та польською мовами. Пере­клав українською з французької мови деякі твори П. Морана, П. Клоделя. 2002 архів К. пере­дано в Україну.