Лисов Ігор Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисов Ігор Володимирович

ЛИ́СОВ Ігор Володимирович (14. 07. 1958, Хмельницький) – політичний діяч. Нар. депутат Укра­їни (2006–07, 2007–12). Канд. екон. н. (1999), д-р н. з держ. упр. (2012). Орден «За заслуги» 3-го (2003) і 2-го (2011) ступ. За­кін. Київ. інж.-буд. ін-т (1980). Відтоді працював у «Київміськ­­сантехмонтажі»; 1985–89 – на парт. роботі; 1989–96 – заст. го­лови Моск. райдержадміністра­ції Києва; 1996–2003 – голова ради, від 2003 – почес. президент буд. компанії «Ліко-Холдінг» (Київ); 2003–06 – заст. голови Київ. міськдержадміністра­ції – нач. Гол. упр. комунал. влас­ності Києва. У ВР України 5-го скликання – голова підком-ту з питань природокористування Ком-ту з питань екол. політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобил. катастрофи, чл. фракції «Партії регіонів»; 6-го – чл. Ком-ту з питань буд-ва, містобудування і житлово-комунал. госп-ва та регіон. політики, Спец. контрол. комісії з питань приватизації, фракції «Партії регіонів». Голова Федерації України зі стрибків у воду (від 1999), віце-президент Конфедерації будівельників України (від 2011). За його сприяння збудовані Спасо-Пре­ображен. собор із дзвіницею з найбільшим карильйоном у Європі (Київ, 2010) та храм Пророка Іллі (г. Високий Верх, Львів. обл., 2011), занесений до Книги рекордів України як «Найвища точка православ’я України – Український Афон». Засн. і президент благодій. фонду «Рідне місто моє».

Пр.: Економічна концепція діяльності багатопрофільних будівельно-комерційних об’єднань // Шляхи підвищення ефективності буд-ва в умовах формування ринк. відносин: Зб. наук. пр. К., 1999. Вип. 5; Державна житлова політика України та її регіонів: теорія, методологія, практика. Д., 2012; Удосконалення формування та реалізації державної житлової політики України та її регіонів // Наук. розвідки з держ. та муніцип. упр. 2013. № 2.

Л. Г. Рева

Стаття оновлена: 2016