КО́САЧ-КРИВИНЮ́К Ольга Петрівна (псевдонім — Олеся Зірка; 26. 05. 1877, м. Ново­град-Волинський Волинська губ., нині Житомирська обл. — 11. 11. 1945, м. Авґсбурґ, Німеч­чина) — письмен­ниця, пере­кладачка, етно­граф. Дочка П. Косача та Олени Пчілки, сестра Лесі Укра­­їнки, М. Косача, І. Косач-Борисової, дружина М. Кривинюка, племін­­ниця О. Ко­­сач, М. Драгоманова. Закінчила Київську жіночу гімназію (1897), ви­­щі жіночі медичні курси у Санкт-Пе­тер­­бурзі (1906). Не­одно­разово заарештовувалася за участь у проти­урядових ви­ступах. 1910–21 працювала лікарем у Ка­­теринославській губернській земській управі (ни­­ні Дні­пропетровськ), де опікувалася психіч­­но хворими дітьми й проводила амбулаторний при­йом. У школі с. Лоцманська Камʼянка (нині у межах Дні­пропетровська) організувала приту­­лок для дітей-сиріт, гурток виши­­ва­н­ня і ткацьку майстерню. 1917 разом з чоловіком заснувала дитяче видавництво «Слово». Від 1921 учите­­лювала у Могилеві-Подільському (нині Він­ницька обл.), від 1924 — у Киє­­ві; від 1929 працювала бібліо­графом у Київській медичній бібліотеці. 1944 виїхала до Праги. Видала книжку «Українські народні узори з Київ­­щини, Полтавщини й Катерино­славщини. Вирізува­н­ня й настилува­н­ня» (Київ, 1928, випуск 1). Дру­­кувалася у журналі «Зоря», «Дзвінок», «Молода Україна», збірнику «Мати», «Вінок Т. Шевченкові». Авторка мемуарних нарисів про родину Ко­­сачів, серед яких «Полумʼяне серце» (1941), «Повість, що ста­­ла драмою» (1943; про дружбу Лесі Українки з О. Кобилянсь­кою), «З дитячих років Лесі Українки», «Пере­бува­н­ня Лесі Укра­­їнки в Луцьку», «З моїх споминів» (усі — 1963). Разом із чо­­ловіком пере­клала деякі твори І. Тургенєва («Горобець», «Бенкет у Найвищої Істоти»), Ч. Дік­­кенса («Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповіда­н­ня з приви­д­дями»), Жорж Санд («Дуб-говорун»), Е. Семона-Том­псона («Бінго. Історія мого собаки»), Р. Кіплінґа («Той кіт, що ходив, де хотів», «Слоненя»), П. Лотті («Горе старого каторжника»), Г.-К. Андерсена («Садочок», «Вель­­можні та прості», «Свинка-скринька»), Ґ. де Мопас­сана («Наше серце»), Е. Ожешко («Пан­­на Антоніна») та ін. Сприяла популяризації літератури для дітей. Опублікувала деякі твори Лесі Українки, зокрема перше ви­да­н­ня драматичної поеми «Бояриня» // «Рідний край», 1914, № 1–6, «Стародавню історію східніх на­­родів» (Катеринослав, 1918); Оле­­ни Пчілки («Зелений гай: Віршики й казки з малюнками для дітей» (Гадяч, 1914), «Байки: Для сімʼї і школи») та Грицька Григоренка («Дітки: Збірничок для дітей»; обидві — Катерино­­слав, 1918). Упорядкувала архіви матері та Лесі Українки. 1934–44 укладала книжку «Леся Українка. Хронологія життя і творчости» (Нью-Йорк, 1970).