Лисько Зиновій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисько Зиновій

ЛИСЬКО́ Зиновій (псевд. – Е. Чабаненко; 11. 11. 1895, с. Ракобовти, нині Буського р-ну Львів. обл. – 03. 06. 1969, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джер­­сі, США) – музикознавець, фольк­­лорист, композитор, педагог, му­­зично-громадський діяч. Дійс. чл. НТШ, УВАН у США. Закін. Ви­­щий муз. ін-т у Львові (1914; кл. фортепіано М. Криницької, тео­­рії музики – С. Людкевича), музикол. ф-т Карлового ун-ту в Празі (1926; кл. З. Неєдлого; ступ. д-ра музикології), Вищу школу майстрів Праз. консерва­­торії (1929; кл. композиції Й. Су­­ка). 1925–29 – викл. Укр. пед. ін-ту в Празі, 1930–31 – Муз.-драм. ін-ту в Харкові, 1931–38, за ін. даними 1939 – дир. філії Ви­щого муз. ін-ту в м. Стрий (нині Львів. обл.); 1937–39 – гол. ред. ж. «Українська музика»; 1939–41 – проф. каф. композиції Держ. муз. школи (обидва – Львів). Разом із В. Барвінським, М. Колессою, Б. Кудриком, Н. Нижан­­ківським працював у муз.-теор. комісії над створенням підручників із муз. дисциплін укр. мовою. Виступав як муз. критик. 1944 емігрував до Німеччини, де очолив муз. школу в таборі для переміщ. осіб у Міттенваль­­ді, був одним з ініціаторів і організаторів Об’єднання укр. музик, інспектором укр. муз. шкіль­­ництва. Від 1960 – у США: 1961–69 – дир. Укр. муз. ін-ту, де та­­кож викладав фортепіано й муз.-теор. дисципліни, чл. Міжнар. ради фольклор. музики у Нью-Йорку. Значну частину композитор. творів Л. втрачено. У вокал. творчості звертався переважно до текстів укр. поетів, зокрема Т. Шевченка, на слова якого написав поему «Катерина» для тенора, баритона й баса в супроводі фортепіано (1927), солоспів «І тут, і всюди»; у де­яких істор.-теор. працях подав дані до бібліографії та історії творів на тексти Т. Шевченка. Серед публікацій – «Шевченко й музика» // «Українська музика», 1939, № 1; «Шевченківський кон­­церт» // «Діло», 1939, 8 березня; «Музичне життя у Західній Укра­­їні до 1944 р.» // «Український са­­мостійник», 1953, № 22; «Музичне відродження Карпатської України 1919–39» // там само, № 24. Зібрав і опрацював бл. 12 тис. зразків укр. нар. пісень у 10-том. вид. «Українсь­­кі народні мелодії» (Нью-Йорк, 1964–71, т. 1–6; Торонто, 1981–94, т. 7–10). Упорядкував і видав «Великий співанник “Червоної калини”» (Л., 1937), яким збага­­тив укр. хор. репертуар. Проводив активну муз.-громад. діяльність у Сх. Галичині, згодом – в еміграції.

Тв.: опера «Золоте весілля» (у 2-х діях; Мюнхен, 1959), для симф. оркестру – поема «Тризна» (1929); для фортепіано з оркестром – Концерт (1928); камерно-інструм. твори: струн. квартет, «Ченчик» (для 3-х скрипок і 2-х фортепіано); для фортепіано – 9 фуг, соната, мініатюри, кантати «Пісня борців», «Ода до пісні», «Суворий вітер»; хо­рові твори, пісні, обробки нар. пісень.

Пр.: Музичний словник. Стрий, 1933; Диригентський порадник. Л., 1938 (спів­авт.); Український музичний лексикон. Міттенвальд, 1947; Культові поклики в українських народних піснях. Детройт, 1962; Піонери музичного мистецтва в Галичині. Л.; Нью-Йорк, 1994.

Літ.: Лагодинська-Залеська Г. Зи­­новій Лисько // Овид. 1958. № 7; Вит­­вицький В. Наукова діяльність професора, доктора З. Лиська // Бюл. НТШ. Нью-Йорк; Сарсель, 1962; Рудниць­­кий А. Українська музика. Мюнхен, 1963; Савицький Р. Зиновій Лисько і його музикознавча діяльність // Зап. НТШ. Л., 1993. Т. 226; Медведик П. Діячі української музичної культури: Мат. до біобібліогр. слов. // Там само. 1996. Т. 232; Муха А. Композитори України та української діаспори. К., 2004; Сиво­хіп В. Творчий портрет Зи­­новія Лиська в суспільно-історичному контексті епо-хи // Муз. україністика і світ. контекст: Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. 2009. № 2.

Н. О. Костюк

Стаття оновлена: 2016