Лисяк Марія Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисяк Марія Миколаївна

ЛИ́СЯК Марія Миколаївна (дівоче – Ляскович; справж. ім’я – Марія-Маґдалина; 18. 07. 1916, м. Мо­настириська, нині Терноп. обл. – 24. 09. 2004, м. Бандон, шт. Оре­ґон, похов. у м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) – актриса, співачка. Дружина С. Кри­жанівського, згодом О. Лисяка. Навч. вокалу у вечір. муз. школі (1939–41; викл. В. Качмар, І. Шме­риковська-Прийма). Дебютувала 1933 в укр. театрі Я. Стадника; грала в укр. театрах Й. Стадника (1935–36), С. Крижанівського (1936), П. Карабіневича (1936–37), М. Комаровського та ін. (усі – мандр.). Працювала в Укр. драм. театрі ім. Лесі Українки (Львів, 1939–41), Львів. опер. театрі (1941–44), театрі «Веселий Львів» (згодом концертно-театр. група) під кер-вом З. Тар­навського (1942–44, виступала у таборах для переміщ. осіб у Австрії та Німеччині). Перебувала у таборах для переміщ. осіб (м. Ашаффенбурґ, земля Баварія, Німеччина), грала в укр. таборов. театрі «Ля-Ґард» під кер-вом Я. Рудакевича (1946–47). У 1949 емігрувала до США. Мешкала у Філадельфії, брала участь у виставах укр. театрів «Веселий Львів» (1958–66, ман­дрів.), «Театр у п’ятницю» під кер-вом В. Шашаровського (1963–74); водночас – солістка хору «Кобзар», церк. хору. Працювала дикторкою на радіо, займалася громад. діяльністю. Л. – різнопланова актриса, виконувала драм. і комед. ролі, співала в операх, оперетах, на концертах (мала сольні вокал. програми), вела літ.-муз. вечори. Чл. Об’єдн. мит­ців укр. сцени.

Ролі: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Мотря («Ніч під Іва­на Купала» М. Старицького за О. Шабельською), Олена («На перші гулі» С. Васильченка), Дівчина-козачка («Ба­турин» Л. Лісевича за Б. Лепким), Оле­на («Мужчина з минулим» Ф. Арнольда, Е. Баха), Ліда («Легкодух» М. Бендрікса).

Партії: Оксана («Запорожець за Ду­­наєм» С. Гулака-Артемовського), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).

Літ.: Бура Л. Наша Наталка Полтав­ка // Наше життя. 1964. Ч. 2; Лисяк Марія // Наш театр: Кн. діячів укр. театр. мист-ва 1915–1991. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. Т. 2; Дзі­­вак Г. Ми не забули Марію Лисяк // Свобода. 2002, 17 трав.

Р. Я. Лаврентій

Стаття оновлена: 2016