Лисяк Олег Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лисяк Олег Олександрович

ЛИСЯ́К Олег Олександрович (псевд. і крипт.: Салатка Рути, О-як; 27. 07. 1912, Львів – 18. 08. 1998, м. Філа­дельфія, шт. Пенсильванія, США) – журналіст, письменник. Чоловік М. Лисяк. Чл. СТДУ (1993). Навч. у держ. польс. г-зії, потім здобув юрид. освіту. Під час 2-ї світ. вій­ни працював у складі похід. груп ОУН (псевд. Скорий) у Сх. Україні. Від 1943 – чл. прес. корпусу дивізії «Галичи­на» (згодом – 1-а Укр. дивізія УНА). Друкувався у дивізій. тижневику «До перемоги» та г. «Львівські вісті». Після вій­ни – ред. органу Військ. центру УГВР «До Зброї», г. «Українська трибуна» (1946–48) та «Український самостійник» (1950–52) у Мюнхені, де видавав також «Вісті братства колишніх вояків 1-ї УД УНА» (1950–52). Ред. зб. статей і нарисів «Броди» (Мюнхен, 1951) про дивізію «Галичина». 1953 емігрував у США. Працював у ред. г. «Америка» (1953–57), писав статті й фейлетони до ін. укр. часописів, був коментатором у радіопередачах В. Блавацького і Ю. Лаврівського, а також спорт. журналістом. Виступав як актор у муз. комедіях про дивізійне життя, пе­рекладав укр. мовою п’єси зарубіж. авторів для театру В. Бла­вацького. Автор роману «За стрілецький звичай» (Мюнхен, 1953) і повісті «Люди такі, як ми» (Торонто, 1960), які присвятив побратимам.

Літ.: Тарнавський З. Літературний ессей про Олега Лисяка // Лисяк О. Відламки «Шибки у вікні»: Збір ст., опо­відань, нарисів і репортажів. Торонто, 1996; Комариця М. Лисяк Олег // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2; Катола О. Лисяк Олег // Там само. 2008. Вип. 15.

М. М. Комаpиця

Стаття оновлена: 2016