Лисяк Павло

ЛИСЯЌ Павло (10. 03. 1887, м. Угнів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 08. 08. 1948, м. Гaн­новер, земля Нижня Саксонія, Німеч­чина) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Чоловік М. Рудницької, батько І. Лисяка-Рудницького. 1905 закін. укр. гімназію в Пере­мишлі та вступив на правн. факультет Віден. університету, 1907 пере­вівся до Львів. університету, де здобув ступ. д-ра права. За­ймався адвокат. практикою. Під час 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Разом із І. Кривецьким та І. Німчуком працював у ред. часопису «Неділя», при­знач. для полонених українців — вояків рос. армії; 1919–21 — ред. тижневика «Український прапор» (обидва — Ві­день). Повернувся до Галичини. 1926 став ред. друк. органу нац. меншин у Польщі — ж. «Natio» (Варшава), який виходив англ., франц., нім. і польс. мовами. 1927 склав адвокат. іспит і від­крив адвокат. канцелярію в м-ку Журавне (нині смт Жидачів. р-ну Львів. обл.). Писав стат­ті для г. «Діло» (Львів). 1938 обраний по­слом до польс. сейму від УНДО. 1939 ви­їхав до Кракова, де утри­мував адвокат. канцелярію. У г. «Краківські вісті» вміщував публікації на екон. теми та про більшов. політику щодо українців. 1944 емігрував до Німеч­чини. Очолив організацію укр. втікачів, пред­ставляв їхні інтереси перед британ. окупац. адміністрацією.

Завантажити статтю