Лисяк Павло

ЛИСЯЌ Павло (10. 03. 1887, м. Угнів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 08. 08. 1948, м. Гaнновер, земля Нижня Саксонія, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Чоловік М. Рудницької, батько І. Лисяка-Рудницького. 1905 закін. укр. гімназію в Перемишлі та вступив на правн. факультет Віден. університету, 1907 перевівся до Львів. університету, де здобув ступ. д-ра права. Займався адвокат. практикою. Під час 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Разом із І. Кривецьким та І. Німчуком працював у ред. часопису «Неділя», признач. для полонених українців — вояків рос. армії; 1919–21 — ред. тижневика «Український прапор» (обидва — Відень). Повернувся до Галичини. 1926 став ред. друк. органу нац. меншин у Польщі — ж. «Natio» (Варшава), який виходив англ., франц., нім. і польс. мовами. 1927 склав адвокат. іспит і відкрив адвокат. канцелярію в м-ку Журавне (нині смт Жидачів. р-ну Львів. обл.). Писав статті для г. «Діло» (Львів). 1938 обраний по­слом до польс. сейму від УНДО. 1939 виїхав до Кракова, де утри­мував адвокат. канцелярію. У г. «Краківські вісті» вміщував публікації на екон. теми та про більшов. політику щодо українців. 1944 емігрував до Німеччини. Очолив організацію укр. втікачів, представляв їхні інтереси перед британ. окупац. адміністрацією.

Завантажити статтю