Литвин Борис Никифорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвин Борис Никифорович

ЛИТВИ́Н Борис Никифорович (20. 12. 1933, с. Шпотівка Конотоп. р-ну Черніг., нині Сум. обл. – 17. 12. 2007, Київ) – актор, режисер, педагог. Засл. арт. УРСР (1988). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1967), де й працював ст. викл. (1987–96). У 1969–79 – ст. викл. каф. режисури та майстерності актора Київ. ін-ту культури. Один з ініціаторів створення Київ. театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, у якому грав (1978–2007). Л. була притаманна актор. органічність, відзначена рідкіс. почуттям сценіч. правди, що підпорядк. відтворенню на сцені характеру людини, складного емоц. стану героїв, психол. суперечностей образу. Його персонажів відрізняли цілісність, наповненість правдою життя та багатогранність про­явів. Як реж. поставив вистави: «Сержанте, мій постріл перший» Е. Володарського (1979), «Жарт диявола» М. Попович (1982).

Ролі: Іван («Чарівниця» за п’єсою «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Воз­движенський («Олеся» М. Кропивницького), Мамаєв («Я вам потрібен, панове!» за п’єсою «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського), Іван Макарович («Живий труп» Л. Толстого), Верига («Дрібний біс» за Федором Сологубом), Мажаренков («Поговір» П. Салинського), Він («Він та Вона» за п’єсою «Лавка» О. Гельмана), Кебот («Любов під в’язами» Ю. О’Ніла), Привид («Гамлет» В. Шекспіра), Доктор Корніш («Білий джаз Кароліни Ешлі» за п’єсою «Недосяжна» С. Моема), Груя («Святая святих» І. Друце), Маркс («Привіт усім. Маркс» за п’єсою «Коротке і щасливе життя» Г. Кальтофена та Х. Пфайфера).

О. А. Богомазова

Стаття оновлена: 2016