Литвин Василь Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвин Василь Степанович

ЛИТВИ́Н Василь Степанович (04. 06. 1941, с. Федорівка, нині Веснянка Добровеличків. р-ну Кіровогр. обл.) – бандурист. Брат М. Литвина. Засл. арт. УРСР (1990). Премія ім. І. Нечуя-Левицького (1995). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009). Закін. Київ. муз. уч-ще ім. Р. Ґлієра (1964; кл. бан­дури А. Омельченка, вокалу – М. Шостака), Ін-т журналістики Київ. ун-ту (1982). Гри на бандурі навч. у М. Білошапки. Працював арт.-бандуристом Черніг. (1964–65) і Терноп. (1965–66) філармоній; худож. кер. Іванків. (Бориспіл. р-н; 1968–69), дир. Гребенів. (Кагарлиц. р-н, обидва – Київ. обл.; 1971–81) Будинків культури; 1969–71 – соліст оркестру укр. нар. інструментів Муз.-хор. т-ва УРСР; 1976–89 – нештат. художник-графік вид-ва «Наукова думка» (обидва – Київ); 1989–90 – арт., соліст-інструменталіст «Київконцерту»; 1989–2005 – заст. дир. з кобзар. справи Стрітів. вищої пед. школи кобзар. мист-ва (Ка­гарлиц. р-н). У репертуарі – тво­ри на сл. Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, уривок із «Слова о полку Ігоревім»; сучас. поетів, зо­крема Б. Олійника, В. Симоненка, П. Перебийноса, П. Засенка, Л. Костенко, та на власні вір­ші, нар. істор. пісні. Гастролі в РФ, Польщі, Канаді. Зіграв роль Коб­заря у к/ф «Дитячі роки Т. Шевченка» (кін. 1980-х рр.). Озвучив персонажів Левка, Вакули, виконав за кадром укр. пісню «Ой, гиля, гиля, гусоньки» у к/ф «Вечори на хуторі біля Диканьки (кін. 1970-х рр.; обидва – кіностудія ім. О. Довженка). Випустив компакт-диски «Ой, полети галко» (2008), «Рятуйте люди пісню» (2013).

Літ.: Немирович І. Взяв би я бандуру. 1986; Польовий Р. Кобзарі в моєму житті. 2003 (обидві – Київ).

Ю. С. Гуренко

Стаття оновлена: 2016