Литвин Микола Романович

ЛИТВИ́Н Микола Романович (10. 04. 1957, Тернопіль) — історик, археограф. Доктор історичних наук (1999), професор (2001). Іноземний член Польської АН (2014). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Національна премія України імені Б. Патона (2024), премія імені М. Грушевського НАНУ (2000). Закін. Іва­но-Фр. пед. інститут (1979). Відтоді працює в Інституті українознавства НАНУ (Львів): від 1995 — зав. від­ділу наук. та інформатив. вид., від 2007 — керівник Центру дослідж. укр.-польс. відносин, від 2010 — в. о. дир., від 2013 — директор; водночас від 1993 — чл., 2006–10 — заступник голови Польс.-укр. істор. комісії при НАНУ і Польс. АН; 1999–2002 — голова Істор. комісії НТШ; 2000–09 — професор кафедри новіт. історії України Львів. університету; від 2010 — заступник голови Комісії НАНУ з вивчення укр.-польс. істор. і культур. зв’язків. Наукові дослідження: новітня історія України, укр.-польс. взаємини, істор. краєзнавство, картографія. Упо­рядник зб. док. і мат. «Інтернаціональна солідарність трудящих західноукраїнських земель з республіканською Іспанією» (К., 1987), «Депортації. Західні землі України кінця 30-х — початку 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади» (т. 1–3, Л., 1996–2002), «Polacy na Ukrainіe. Cz. 1: Lata 1917–1939» (т. 1–3, Przemyśl, 1998–2001); упорядник і наук. ред. зб. наук. праць «Жов­ківщина» (т. 1–5, Л.; Балтимор, 1993–2008), «Перемишль і Перемиська земля протягом віків» (т. 1–3, Перемишль; Л., 1996–2002), «Львів. Історичні нариси» (2006), «Ярославщина» (2007); відп. ред. наук. зб. «Україна — Польща: історична спадщина і суспільна свідомість (2007–14)», «Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав­ність» (2010–14), «З історії західноукраїнських земель» (2014; усі — Львів).

Завантажити статтю