Литвин Микола Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвин Микола Степанович

ЛИТВИ́Н Микола Степанович (04. 03. 1943, с. Федорівка, нині Веснянка Добровеличків. р-ну Кіро­вогр. обл.) – письменник, журналіст, бандурист. Брат В. Лит­вина. Засл. діяч мист-в України (2009). Чл. НСПУ (1988), НСЖУ (1985). Премії ім. І. Нечуя-Левицького (1993), ім. Олени Пчілки (1995). Закін. Львів. консерваторію (1971; кл. бандури В. Ге­расименка). 1964–65 – арт.-бандурист Черніг. і Терноп. філармоній. 1965 за­арешт., звинувач. у проведенні «антирад. пропаганди». Тривалий час не працював. 1968–72 – соліст Київ. оркестру нар. інструментів; 1973–77 – викл. Сум. муз. уч-ща; 1977–83 – Київ. муз. школи № 2; 1983–91 – ст. ред. відділу літ-ри і мист-ва ж. «Укра­їна»; 1991–93 – зав. відділу мист-ва ж. «Сільські обрії»; 1993–97 – оглядач г. «Наш час»; 1997–98 – заст. гол. ред. г. «Слово “Просвіти”»; 1998–2000 – гол. ред. г. «Український форум» (усі – Київ). На твор. роботі. У репертуарі – думи «Невольницький плач», «Про трьох братів Азовських», «Про козака-бандуриста», «Буря на Чорному морі», істор. пісні, влас­ні композиції «Гомоніла Україна» (сл. Т. Шевченка), «Глянь бо, дівчино» й «Моя Україно» (обидва – сл. власні). Автор істор.-літ. нарису «Сторінки біографії» (1983), зб. оповідань і повістей «Зорі на дні криниці» (1987), поет. зб. «Вітряки» (1988), зб. по­вістей про видат. укр. композиторів «Лети, павутино!» (1990), повістей «Струни золотії» (1994), «Артем Ведель. Могутній дух Мазепи» (1997; усі – Київ), книги муз. творів «Піс­ні волі» (1995), повісті «Все пливе», зб. поезій «Іржання стри­ножених коней» (обидві – 2008; усі –Тернопіль).

Літ.: Малахута М. Джерела чистої криниці // ЛУ. 1987. Вип. 46; Правдюк О. Кобзарське мистецтво в ювілейний Шевченківський рік // Бандура. Нью-Йорк, 1990; Чередниченко Д. Микола з Українського степу // Сільс. час. 2001, 9 лют.; Шудря М. В рокотанні бандури // ДУ. 2001, 13 лют.; Марусик В. Українське щастя Миколи Литвина // Укр. форум. 2001, 22–31 січ.

Д. В. Павличко

Стаття оновлена: 2016