Литвин Олександр Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвин Олександр Лукич

ЛИТВИ́Н Олександр Лукич (21. 11. 1927, Суми) – геолог. Д-р геол.-мінерал. н. (1977). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1983). Закін. Київ. ун-т (1952), де 1959–60 й працював. 1955–59 – у Всесоюз. ін-ті золота і рідкіс. металів (м. Магадан, РФ); 1960–69 – в Ін-ті геол. наук АН УРСР; 1969–94 – в Ін-ті геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ: від 1979 – зав. відділу регіон. і генет. мінералогії; 1994–96 – гол. н. с. Відділ. мор. геології та осадоч. рудоутворення Центр. наук.-природн. музею НАНУ (усі – Київ). Від 1996 мешкає у с. Доброгостів Дрогоб. р-ну Львів. обл. Осн. напрям наук. діяльності – рентґенів. діагноз мінералів у зв’язку з прогноз. і пошук. роботами на різноманітні корисні копалини.

Пр.: Молибденовые месторождения и основные черты молибденосности Верхоянско-Чукотской складчатой об­ласти. Магадан, 1959; Кальциевые амфи­болы. К., 1973; Кристаллохимия и струк­турный типоморфизм амфитолов. К., 1977; В. И. Вернадский о конституции силикатов и алюмосиликатов и современное представление о их структуре // МЖ. 1988. Т. 10, № 2 (спів­авт.); Богатый стронцием бербанкит из не­фелиновых сиенитов Приазовья // Там само. 1998. Т. 20, № 2 (спів­авт.).

Літ.: Александр Лукич Литвин: К 60-летию со дня рожд. // МЖ. 1987. № 6; Олександру Лукичу Литвину – 80 // Там само. 2007. Т. 29, № 4.

Д. К. Возняк

Стаття оновлена: 2016