Литвин Степан Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвин Степан Михайлович

ЛИТВИ́Н Степан Михайлович (10. 06. 1931, с. Головчинці, нині Карма­люкове Жмерин. р-ну Вінн. обл.) – поет. Чл. НСПУ (1959). Літ. премія ім. В. Сосюри (1998). Держ. нагороди. Закін. Київ. ун-т (1954). Відтоді вчителював на Донбасі. 1956–62 – перекладач сімфероп. г. «Крымская правда». У Києві: від 1962 – літпрацівник ж. «Зміна», зав. ред. прози у вид-ві «Дніпро»; від 1974 – зав. ред. поезії у вид-ві «Радянський письменник»; 1983–2002 – зав. відділу худож. літ-ри г. «Літератур­на Україна». Автор поет. зб. «Сер­це не мовчить» (1958), «Під небом Криму» (1960; обидві – Сім­ферополь), «Бентежність» (1966), «Рушник і шабля» (1972), «Спад­коємність» (1974), «Нездоланність любові» (1976), «Твій голос» (1980), «Кольори тривоги і надії» (1984), «На зоряних вітрах» (1989), «Поезії» (1991), «Вічність любові» (1998), «Калина в снігу» (2002; усі – Київ). Переклав низ­ку вірш. творів із болгар., білорус., чес., нім., кримськотатар. й ін. мов. Окремі вірші Л. вміщено у шкіл. підручники і хрестоматії, перекладено багатьма мовами світу.

Літ.: Бичко В. Поетичне зростання // Дніпро. 1972. № 10; Костенко Н. «Тільки б світ пустельним не зробивсь...» // Там само. 1985. № 8; Подолинний А. Вічне почуття любові // Вінн. газ. 1998, 22 груд.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2016