Литвиненко Ігор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвиненко Ігор Іванович

ЛИТВИНЕ́НКО Ігор Іванович (22. 07. 1928, Дні­пропетровськ) – фахівець у галузі автоматизації хімічних виробництв, хімік-технолог. Учень В. Атрощенка. Канд. тех. н. (1955), проф. (1992). Навч. у Хар­­ків. хім.-технол. ін-ті (1946–49), закін. Харків. політех. ін-т (1951), де від 1954 з перервами й працює (нині Нац. тех. ун-т «Харків. політех. ін-т»): від 1989 – проф. каф. автоматизації хім.-технол. систем і екол. моніторинга (один із засн.). 1980–84 – зав. каф. хімії та хім. технології Кабул. по­літех. ін-ту. Вивчав кінетику утво­рення концентр. азот. кислоти із рідких окислів азота, слабкої азот. кислоти та кисню залежно від тиску, т-ри та способу зіткнення рідини та газу. Розробив оригін. конструкції автоклава для синтезу азот. кислоти та насоса високого тиску для рідких окислів азоту, які впроваджено на Сіверськодонец. хім. комбінаті (Луган. обл.). Брав участь в укладанні «Термінологічного російсько-українського словника з автоматизації технологічних процесів та виробництв» (К., 1993).

Пр.: Технологические измерения и приборы химических производств. К., 1974; Локальные системы автоматического управления химико-технологических производств. Х., 1980; Мето­ды оценки и повышения представительности дисперсных сред в технологических объектах и зонах опробования измерительных систем. К., 1992; Разработка способов обеспечения пред­ставительности многофазных сред в зонах опробования измерительных си­стем. К., 1993; Проектування систем автоматизації технологічних процесів: Навч. посіб. Х., 2006; Разработка радиоизотопного прибора для измерения плотности жидкой среды и толщины стенок трубопровода // Вісн. Нац. тех. ун-ту «Харків. політех. ін-т». 2011. № 27; Математическое моделирование вы­ходных сигналов чувствительных эле­ментов средств контроля и регулирования как метод их совершенствования // Там само. 2013. № 47 (усі – спів­авт.).

Літ.: Игорь Иванович Литвиненко: (К 75-летию со дня рожд.): Биобиб­лиогр. указ. Х., 2003.

Ю. І. Зайцев

Стаття оновлена: 2016