Литвиненко Леонід Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвиненко Леонід Михайлович

ЛИТВИНЕ́НКО Леонід Михайлович (12. 01. 1921, м. Таганрог, нині Ростов. обл., РФ – 26. 10. 1983, Донецьк) – хімік. Д-р хім. н. (1961), проф. (1962), акад. АН УРСР (1965). Премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1969). Держ. премія України у галузі н. і т. (1993, посмертно). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Харків. ун-т (1947), де відтоді працював: 1959–65 – зав. каф. орган. каталізу і кінетики, водночас 1957–59 – дир. Центр. наук. б-ки Ун-ту; 1965–83 – у До­нец. ун-ті: 1965–68 – ректор та зав. каф. орган. хімії, від 1968 – проф. цієї каф.; водночас 1967–75 – кер. Донец. відділ. фізико-орган. хімії Ін-ту фіз. хімії АН УРСР, на базі якого 1975 заснував і очолював до смерті Ін-т фізико-орган. хімії і вуглехімії АН УРСР (від 1990 носить його ім’я); 1971–78 – перший голова Донец. наук. центру АН УРСР. Наук. дослідж. у галузях хім. кінетики та орган. каталізу. Ви­явив нові види взаємозв’язку ато­мів в орган. сполуках; відкрив низку нових орган. каталізаторів, кисненуклеофіл. і фотоіндуков. каталіз, явище підвищеної провідності електрон. ефектів в орган. молекулах – позитив. міс­точковий ефект (1954); сформулював (1958) закономірності біофункціонал. каталізу.

Пр.: Электронная проводимость неко­торых мостиковых соединений с бензи­мидазольным ядром // ЖОХ. 1975. Т. 11, вып. 4; Аммонийные ионные пары – катализаторы реакции ацилирования // Докл. АН СССР. 1977. Т. 233, № 5; Про­блемы физико-органической химии и углехимии АН УССР. К., 1978; Бифунк­циональный катализ // УХ. 1978. Т. 47, вып. 5; К проблеме нуклеофильного механизма катализа в протоинертных средах. Реакционная способность ацил­аммониевых солей в хлористом метилене // Докл. АН СССР. 1980. Т. 255, № 4; Органические катализаторы и гомо­­генный катализ. К., 1981 (усі – спів­авт.).

Літ.: Леонід Михайлович Литвинен­ко. К., 1987; Волков В. А., Вонский Е. В., Гузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

Л. П. Яблонська

Стаття оновлена: 2016