Литвиненко Нінель Максимівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Литвиненко Нінель Максимівна

ЛИТВИНЕ́НКО Нінель Максимівна (дівоче – Дроботун; 07. 06. 1925, с. Кома­рівка, нині Борзнян. р-ну Черніг. обл. – 15. 02. 2007, Херсон) – актриса. Дружина Л. Литвиненка, мати Т. Пивоварової. Засл. арт. УРСР (1964). Держ. нагорода СРСР. Закін. школу кіноакторів при Київ. кіностудії худож. фільмів (1949; курс Б. Дмо­ховського). Відтоді працювала в Олександрій. укр. драм. теат­рі ім. П. Саксаганського (Кіро­вогр. обл.); 1953–57 – у Терноп. ім. Т. Шевченка; 1957–78 – Херсон. укр. муз.-драм. театрах. Л. – різнопланова актриса. Втілювала яскраві, характерні образи від героїко-драм. до ексцентрично-комед., що широко роз­крили твор. діапазон, щедрість і багатогранність її таланту.

Ролі: Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Катря, Маруся («Маруся Бо­гуславка», «Не судилось» М. Старицького), Тетяна («У неділю рано зілля ко­пала» за О. Кобилянською, «Прошу сло­ва сьогодні» О. Коломійця), Соломія («Дума про любов» за М. Стельмахом), Ка­терина («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Олена («Міщани» М. Горького), Спиридонова («Шосте липня» М. Шатрова), Таня, Валька («Таня», «Іркутська історія» О. Арбузова), Гертруда («Мачуха» О. де Бальзака), Дженні Ґергардт (за однойм. романом Т. Драйзера).

Літ.: Чепеленко Л. Три людські долі // КіЖ. 1971, 28 січ.; Куліш Л. Її провідна зоря // Наддніпрян. правда. 1995, 6 черв.; Чепеленко Л. Вона прощалася зі сценою, але не з мистецтвом // Там само. 2000, 9 черв.

О. А. Книга

Стаття оновлена: 2016