ЛИТВИНЕ́НКО Святослав Іванович (22. 02. 1942, с. Ромо­дан, нині смт Мир­город. р-ну Полтав. обл.) — диригент, педагог. Професор (2000). Народний артист України (1999). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1985). Закін. Київську консерваторію (1969, кл. Є. Блінова, згодом — Н. Комарової; факультет оперно-симф. диригува­н­ня, 1973, кл. В. Гнєдаша). 1969–70 — викладач і кер. симф. ор­кестру Сум. муз. училища; 1971–87 — Ін­ституту культури і мистецтв; водночас 1973–83 — диригент симф. оркестру Укр. телебаче­н­ня і ра­діо; 1983–89 — гол. диригент Те­атру оперети. Від 1989 викла­дає у Нац. муз. академії України (Київ): від 1992 — доцент, від 1995 — в. о. проф., від 2000 — професор кафедри нар. інструментів. За сумісн. 1995–2013 — худож. кер. і гол. диригент оркестру нар. та популяр. музики Нац. радіокомпанії України (усі — Київ). Гастролював у країнах СНД, Поль­щі, Чехії, Словач­чині, Болгарії, Югославії. Автор низки статей про В. Бесфамільнова та В. Толь­бу. Здійснив багато оркестровок для камер. ансамблів, симф. оркестру та оркестру нар. інстру­ментів. Має записи на Укр. радіо та 2-х грамплатівках.